Back to main page | Back to home page  

 

 

SU-Headquarters Helsinki



 

 

slavia-slavialand13.tripod.com

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m56324a22.jpg

DISTRIBUTION OF THE SLAVIC LANGUAGES IN EUROPE

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5aac9fb1.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7af003c8.jpg

The Slavic peoples are the most numerous ethnic and linguistic body of peoples in Europe. They speak Slavic languages and reside chiefly in the east of that continent, but are also found in Asia east to the Pacific Ocean.

Ethno-cultural Subdivisions

One can customarily divide the Slavs into the following subgroups:

Macedonians

Serbs

Slovenians

And Yugoslavs...

Subcategories

B

  • Belarusians
  • Bokeljs
  • Borowiacy
  • Bosniaks
  • Boyko
  • Bulgarians
  • Bunjevci

C

  • Croats
  • Czechs

D

  • Dregovichs
  • Drevlians

G

  • Goranci

H

  • Hutsuls

I

  • Ilmen Slavs

J

  • Janjevci

K

  • Karantanians
  • Kashubian
  • Kociewiacy
  • Krivichs

L

  • Lemko
  • Lipovan

M

  • Macedonians
  • Mazur
  • Molise Croats
  • Montenegrins
  • Moravians
  • Muslims by nationality

P

  • Poles
  • Poleszuk

P

  • Pomaks

R

  • Radimichs
  • Russians
  • Rusyns

S

  • Serbs
  • Slovaks
  • Slovenians
  • Slovincians
  • Sorbs

T

  • Torbesh

U

  • Ukrainians

W

  • Warmiak

Y

  • Yugoslavs

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_21979578.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m6468dfe7.jpg

 

 

 

 

ЛИПОВАНИ http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m6555523a.jpgLIPOVANS

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifEAST SLAVS.. RUSSIANS - LIPOVAN RUSSIANS

Lipovan... Липовани

Lipovans or Lippovans (Old Faith Believers, Old Rite Followers) are a small (about 40,000) Slavic ethnic group of Russian origin residing in the delta of the Danube River in the east of Romanian Tulcea county.

They emigrated from Russia over 200 years ago as dissenters with the mainline Russian Orthodox Church. They settled along the Prut River in modern Ukraine and in the Danube delta. They have maintained strong religious traditions that predate the reforms of the Russian Orthodox Church undertaken during the reign of the Peter the Great.

( Po Русский )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. РУССКИЕ .. ЛИПОВАНЕ

Липоване (Филипповцы, Филиппоны, Дунаки,рум Lipoveni), старообрядцы поповского направления и этнографическая группа русских.

В конце XVII начале XVIII веков после церковных реформ Никона они переселились в Молдову и Буковину. По одной из версий название липоване происходит от искажённого слова Филиповцы, по другой от липовых рощ, где липоване скрывались. Слово впервые встречается в австрийском документе с 1733 года.

В настоящее время большинство липован проживает в Румынии (северо-западная Добруджа, жудецы Ботошани, Сучава, Яссы, Васлуй, Нямц, Бакэу, Галац, Брэила и, главным образом, в Тулче), на Украине (Вилково и окрестности), в Молдове и частично в Болгарии.

В настоящее время липован насчитывается 37 тыс. человек по официальным данным и 100 тыс. по неофиальным. В 1990 году в Бухаресте была основана Община русских-липован, которая издаёт газету Зори-Zorile и журнал Китеж-град.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m477cbe63.jpg

Липоване во время церковной церемонии в румынском селе Слава Черкесская

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_d71e8b8.jpgTulcea county in Romania

Регион Тулчеа в Румынии

( Romnă )

Lipoveni

Lipovenii sunt un mic grup etnic slav (numără aprox. 40.000 persoane) de origine rusescă care locuiesc n special n Delta Dunării, n judeţul Tulcea precum şi n regiunea oraşului Vlcov din Ucraina.

 

 

EAST SLAVS .. RUSSIANS - POMORS .. RUSSIANS

Pomors .. Поморы

Pomors http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4562d3e.jpgПоморы

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

POMORS - (Russian: Помо́ры) are Russian settlers of the White Sea coasts, where they used to live side by side with the Kola Norwegians (to the west) and the Nenets people (to the east).

As early as the 12th century, explorers from Novgorod entered the White Sea through the Northern Dvina and Onega estuaries and founded settlements along the sea coasts of Bjarmaland. Their chief town used to be Kholmogory, until the rise of Arkhangelsk in the late 1500s. From their base at Kola, they explored the Barents Region and the Kola peninsula, Spitsbergen, and Novaya Zemlya.

Later in history, the Pomors discovered and maintained the Nothern Sea Route between Arkhangelsk and Siberia. With their ships (koches), the Pomors penetrated to the trans-Ural areas of Northern Siberia, where they founded the settlement of Mangazeya east of the Yamal peninsula in the early 1500s.

Their name is derived from the Pomorsky (literally, "maritime") coast of the White Sea (between Onega and Kem), having the root of more (море, meaning "sea"). The same root is evident in the toponym Pomerania. The most famous Pomors are Mikhail Lomonosov , Fedot Shubin (both born near Kholmogory), and Semyon Dezhnev (born in Veliky Ustyug).

The traditional livelihoods of the Pomors based on the sea included animal hunting, whaling and fishing; in tundra regions they practiced the reindeer herding. Sea trading in corn and fish with Northern Norway was important for them. This trade was so intensive that a kind of Russian-Norwegian pidgin language Moja p tvoja (or Russenorsk) was created and used on the North Norwegian coast in 17501920.

After the collapse of the Soviet Union a debate has started as to whether the Pomors should be recognized as an indigenous people and included into the list of Nothern indigenous peoples if Russia. As per the 2002 Census, 6,571 people in Russia identified themselves as Pomors, almost all of them in Arkhangelsk Oblast (6,295) and Murmansk Oblast (127).

It should be noted that one of the three universities of Arkhangelsk is named the Pomor State University. In line with the current Russian trend towards agglomeration of least populated and/or poorest federal subject into bigger entities, a merger of Arkhangelsk and Murmansk Oblasts, the Komi Republic, and the Nenets Autonomous Okrug has been proposed, one of the possible names of this new territory being the Pomor Krai.

( Русский )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. РУССКИЕ .. ПОМОРЫ

Помо́ры субэтнос русского народа, потомки древних русских поселенцев, селившихся начиная с XII века на юго-западном и юго-восточном побережье Белого моря. Этноним произошёл от названия юго-западного побережья Белого моря Поморский берег. В период с XII века по XV век Поморье было колонией Великого Новгорода, откуда и происходило большинство поселенцев. Поморы частично ассимилировали автохтонное финно-угорское население.

Поморы издавна занимались рыболовством, торговым мореплаванием и судостроением. На парусных судах (кочах) они посещали полярные земли и острова (Колгуев, Новая Земля), впервые достигли архипелага Шпицберген (его поморское название Грумант, возможно, произошло от искажённого Гренландия), на восток доходили до северной Сибири, где основали город Мангазея. В XVIXVII вв. выходцы из Поморья сыграли существенную роль в освоении Россией Сибири.

Во время всероссийской переписи населения 2002 года поморами назвали себя 6571 человек (почти все они проживают в Архангельской области).

БУКОВЦИ http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m385ffb1e.jpgBUKOVCI

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

EAST SLAVS .. UKRAINIANS - BUKOVCI .. БУКОВЦИ

BUKOVINA БУКОВИНА

Bukovina http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_57a0d96f.png

Romanian map with Bukovina teritory now split between Romania and Ukraine highlighted (the border between Romania and Ukraine is represented by a red line).

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_28dd6f0e.png

  http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m141dcde6.png

Bukovina is now divided between northeastern Romania and southwestern Ukraine

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m464e6e20.png

Bukovina: From 1775 to 1918, the easternmost crown land of the Austrian Empire; now divided between Romania and Ukraine. As a multi-ethnic province, its name has several spellings: Bukowina or Buchenland in German, Bukowina in Polish, Bucovina in Romanian, and Bukovyna in Ukrainian, all of which mean Land of Beech Trees.

Bukovina, on the eastern slopes of the Carpathian mountains, was once the heart of the Romanian Principality of Moldavia, with the city of Suceava being made its capital in 1388. In the 15th and 16th centuries, the Painted Monasteries of Arbora, Dragomirna, Humor, Moldovita, Putna, Sucevita, and Voronet were constructed under the patronage of Stefan the Great and his son Petru Rares. With their famous exterior frescoes, these monasteries remain some of the greatest cultural treasures of Romania, today.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m45ced1b2.png

Historic area of Bukovyna (Bukovina, Bukovin, Bukowin, Bukovyna, Bucovina)

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5db53db6.png

Historic areas of Polissya, Polessye, Polissia / Chernihivshchyna

( Українська )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. УКРАЇНЦİ .. БУКОВЦИ

Буковина

Буковина - історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Днiстра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Нині ця територія входить до складуУкраїни (Північна Буковина Чернiвецька область) та Румунiї (Південна Буковина - обл. Сучава та Ботошани Румунії). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території. стоянки зарубинецької (2 ст. до н.е. - 2 ст. н.е.) та черняхівської (2-7 ст.) http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_dff824b.png

Територія Буковини

( Romnă )

Bucovina

Regiunea istorică Bucovina, al cărei teritoriu se ntinde n prezent peste zona din apropierea oraşelor Suceava, Cmpulung Moldovenesc, Rădăuţi, Siret şi Vicovu de Sus din Romnia şi Cernăuţi, Storojineţ din Ucraina, este confundată, adesea, cu Ţara de Sus a Moldovei.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m290c4ebf.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_427af3b9.jpg

РУСИНИ http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5860fb45.jpgRUSYNS

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifEAST SLAVS .. UKRAINIANS Rusyns .. Ruthenians.. Русини, Руснаци

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m65175629.png

(The Ruthenian flag of the Ruthenians of the World (Transcarpathia, Slovakia, Hungary and the USA).

Ja Rusyn byl,
Jesm'y budu,
Ja rodylsja Rusynom,
Cestnyj moj rod ne zabudu
Ostanus jeho synom!

I was, I am, and will always remain a Rusyn,
I was born a Rusyn,
I shall never forget my honorable heritage,
I shall remain its son.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_6c1f5a5e.jpg


by
Istvan Molnar, 15 June 2000

By the name RUSINI or RUSYNS we called today two Slavic people

1.     Carpatho-Rusyns

2.     Vojvodina Rusyns

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m1dbaf839.png

The Carpatho-Rusyns are central European people,

numbering approximately 1.2 million, who live within the borders of five states: Poland, Slovakia, Ukraine, Romania, and Hungary. They have never had a state of their own.

 

Country

Official data

Estimate

Ukraine

650,000

Slovakia

49,000

130,000

Poland

60,000

Yugoslavia

19,000

25 ,000

Romania

1,000

20,000

Czech Republic

1,700

12,000

Croatia

3,500

5,000

Hungary

3,000

United States

12,500

620,000

Canada

20,000

Australia

2,500

TOTAL

1,547,500

РУСИНИ - НАЙСТАРШИ ПОЗНАТИ СЛАВЯНЄ

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a970725.png

Carpatho-Rusyns Flag

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5fa17e55.png

 

Ruthenians or Ruthenes- group of Slavic tribes living in Eastern Europe between the Black Sea (south ) and the White Sea (north). Their name first appears in the 9th century AD. The most important tribes were (according to the Primary Chronicle): the Polans (the area around Kiev), the Volhynians (Volhynia) the Dregovichs (Drehovichs) (Polesie, Belarus, Ukraine), the Drevlians, the Radimichs, the Krivichs the Ilmen Slavs.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_1f38b3f9.pngvolinhttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3bff1821.png

Zakarpattya or Transcarpathia (Закарпатська область, Zakarpats'ka oblast' in Ukrainian) is a region of Ukraine. Its capital is Uzhhorod.

Ruthenes (also called Rusyns, Rusins, Rysin, Carpatho-Rusin, Russniaks) are several East Slavonic ethnic groups speaking dialects related to Ukrainian. There also exists a Rusin national movement considering national unity of those groups as a separate Slavonic ethnic group with language related to the Ukrainian and Slovak. They inhabit the Carpathian Ruthenia region of western Ukraine and parts of Slovakia and Poland. Main groups of Ruthene Higlanders in the former Galician Carpathians are called ( from west to east) Lemko (Poland), Bojko (Ukraine), Hucul (Ukraine).

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_68bea738.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_35b81759.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_21128f9a.jpgFamous Rusyns Andy Warhol

(August 6, 1928 - Februar 22, 1987) was an American painter and major figure in the pop art movement. Warhol was born Andrew Warhola in Pittsburgh, PA, United States, to Slovakian immigrants of Ruthenian ethnicity.

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. УКРАЇНЦİ .. РУСИНИ

( Українська )

Рус́ин

1. Рус́ин (польськ. rusin - русин, русич, руськи люд), назва, похідна від Русь, на визначення людини, приналежної до Русі, руськогго роду, засвідчена в угодах Олега з греками 911 (7 разів) та Ігоря 945 (6 разів) і згодом у Київській Русі Галицько- Волинскій держави та Великому князівстві Литовському.

З XVI ст. під польським впливом починає використовуватися у множині русини для позначення людей руського народу (спільна назва українців і білорусів, у тогочасному латинському написанні Rutheni або Ruteni, польськ. rusini, rusacy).

З часів Козацької держави назва замінюється на українець, українці, або похідні від книжного терміну Малоросія, Мала Русь, назви малоросіянин, малорус, малорс.

На українських землях у межах Австро-Угорщини (Галичина, Буковина, Закарпаття) назва Русь утрималася до Першої світової війни, на Закарпатті, Галичині та серед лемків - до 1944 р., на Пряшівщині, в українських поселеннях уЮгославії та серед закарпатської еміґрації у США тримається донині (також у формі руснак).

2. Русини - етнічна група представники якої проживають на територіях так званої Подкарпатської Руси (теперішньої Закарпатської області) та східної частини Словаччини.

На питання чи сучасні русини мала етнічна група, чи четверта східнослов'янська нація, на жаль, єдиної точки зору досі не існує. Ці два погляди мають своїх прихильників.

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року 10183 чоловік заявило про свою належність до русинів.

Рутени

Рутени (латинське Rutheni, Ruteni), синонім назви русини, українці, вживаний уже в хроніках 11 12 ст. (Rex Ruthenorum в Annales Augustani, 1089; Mare Rutenum у Гельмольда; Ruteni у Саксона Граматика та ін.); згодом, у 15 17 вв., поль. і зах.-евр. істориками (Я. Длуґош, Матвій з Мєхова Ruteni на відміну від Moskouitae, О. Ґваньїні та ін.). З 1596 назва Р. була прийнята в документах римських пап і Рим. Курії для унійних українців і білорусів. Збірна назва Рутенія (Ruthenia) засвідчена тільки інколи на геогр. картах 14 18 ст. для Червоної Руси чи усієї укр. території та в 20 в. в зах. літературі для Закарпаття. З кін. 19 і поч. 20 в. назви P., рутенський (нім. Ruthenen, франц. Ruthnes й англ. Ruthenians) вживали у своїх працях ін. мовами укр. й ін. мовознавці (О. Огоновський, Є. Желехівський, С. Смаль-Стоцький, Т. Ґартнер, Б. Унбеґаун, історик І. Борщак та ін.) для відрізнення термінів русини, руський вад росіяни, російський у перекладі на ін. мови. З цією ж метою для відрізнення Руси від Росії, вживали назви Ruthenia деякі з поль. істориків (О. Галецький).

У другій пол. 19 в., в умовах боротьби між українцями народовецького напряму з консервативно-угодовйми русинами, паралельно з назвою Р. вживано синонім рутенці з саркастично-презирливим забарвленням для визначення надто льояльних до австро-угор. влади елементів серед гал. суспільства. У цьому розумінні цю назву застосовували І.Франко (оп. Ruteńcy, зб. оп. Рутенці: типи гал. русинів із 60-их та 70-их pp. минулого в., 1913), М. Павлик та ін. у сатирах та ст. проти гал. назадництва. Назва рутенці подекуди відповідає назвам малороси або тоже малороси на Центр. і Сх. Укр. Землях.

Русинська мова

Русинська мова група діалектів, якими розмовляють етнографічні групи Сербії, Словаччини, Польщі та України. В Україні носії цих діалектів мешкають переважно на Закарпатті. Деякі науковці виділяють ці діалекти в окрему мову, в той час більшість філологів України і світу схильні вважати їх окремою діалектичною групою у складі української мови.

Вона належить до східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов, поряд з українською, російською та білоруською. Серед цих мов найбільше спільних рис з українською. Вважається, що русинська походить з лемківського діалекту української мови. Українські мовознавці вважають її діалектом української мови, тобто це карпатська група південно-західного наріччя. До якої входять:

бойківський говір (північнокарпатський, або північнопідкарпатський);

закарпатський говір (середньозакарпатський, підкарпатський, південнокарпатський);

лемківський говір (західнокарпатський).

До письмового вжитку ця мова пробиває собі дорогу з кінця 19 ст. Довгий час вона не мала свого літературного варіанту. 1923 року була видана граматика, де були визначені норми русинської мови.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m290c4ebf.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_427af3b9.jpg

RUSYNS http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_1f994f1c.jpgРУСНАЦИ

Rhttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifUSYNS IN SERBIA-MONTENEGRO

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5b95c746.jpg

 

Rusyns who lived in SERBIA-MONTENEGRO in county of VOJVODINA

they caled themselves РУСНАЦИ

 

Число

Мeсто

Општина

Числo Руснaцoх 1991. року

1

Бaчинци

Шид

292

2

Бeркaсoвo

Шид

239

3

Бикич Дoл

Шид

187

4

Вeрбaс

(бeз нaсeлєньoх)

1695

5

Дюрдьoв

Жaбeль

1429

6

Ґoспoдїнци

Жaбeль

187

7

Кулa

(бeз нaсeлєньoх)

844

8

Кoцур

Вeрбaс

2462

9

Нoвe Oрaхoвo

Бaчкa Тoпoля

221

10

Нoви Сaд

(зoз нaсeлєнями)

2310

11

Руски Кeрeстур

Кулa

5082

12

Сримскa Митрoвицa

(зoз нaсeлєнями)

859

13

Субoтицa

(зoз нaсeлєнями)

138

14

Ш и д

(бeз нaсeлєньoх)

742

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Vojvodina Rusyns -the biggest place is SRPSKI KOSTUR (СРПСКИ КОСТУР) near the city of KULA (КУЛА). They came in the middle of the 18 century, mostly from Hungarian northeast provinces, such as ZEMPLIN, SARIS, BORDO.

 

 

Their language has west slavic characteristics. Vojvodina Rusyns call themselves RUSNACI (РУСНАЦИ).

The name RUSINI or RUSYNS was brought by intellectuals who studied in Carpatho-Rusyn schools in cities like UGOROD, (УЖГОРОД ) and so on, at the end of the 19th century.

This new name (RUSINI) was accepted in the Kingdom of the Serbs, Croats and Slovenians as the official name of the Vojvodina Rusyns.

The Ukrainian alphabet is the official alphabet of the Vojvodina Rusyns. They do not have a flag or a national anthem, but they often use the national flag and national anthem of the Carpatho-Rusyns.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_e2afa55.jpg

Rusyns use a Ukrainian alphabet

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m34ba0465.jpgLOVE PEACE AND FREEDOM Л ЮБОВ МИР ШЛЄБОДА

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15b989.jpgUNION OF THE SLAVIC NATION - СОЮЗ СЛАВЯНСКИХ НАРОДОХ

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m607c36e2.jpgUNION OF THE SLAVIC STATES - СОЮЗ СЛАВЯНСКИХ ДЕРЖАВОХ

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_429d9c5e.jpgSLAVIC UNION - СЛАВЯНСКА УНИЯ

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_60e74448.jpgSLAVIC LEGUE - СЛАВЯНСКИ СОЮЗ

( Руси́нской ѓовор )

Руси́нской ѓовор говор русинов. Прокинутой в Закарпатской волоси Украине, и ешшо на восходе Словакии, в Польше, Венгрии, Румьнии, Хорватии и сербским самоволосным крае Воеводина. Нареччи русинсково говора розделяются на карпатски и паннонски, али паннонско-югославски.

Русинской говор шыбко схожой на украинской и могьот шшытатса как наречче украинского говора.

(Slovenčina )

ZPADN SLOVANIA .. RUSNI

Rusni (zriedkavo Rusnaci a pod.) s najzpadnejia vetva vchodnch Slovanov ijca na severovchodnom Slovensku, v Haliči, Bukovine, v Zakarpatskej oblasti Ukrajiny, v Rumunsku, v Srbsku, Chorvtsku, Maďarsku a početn skupina v USA a Kanade.Nikdy nemali svoj nrodn tt. V Ukrajine (a v minulosti počas komunizmu aj v Česko-Slovensku) existenciu Rusnov neuznvaj a povauj ich za Ukrajincov.

Podľa etnografickch prznakov sa delia na pť skupn: Lemkovia, Bojkovia, Huculi, Verchovinci a Doliniaci (= Hajnali).

Rusnčina je jazyk obyvateľov severovchodnej časti Karpatskho oblka na pomedz Slovenska, Ukrajiny, Poľska, Maďarska a Rumunska. Hovoria nm takisto komunity rusnskych vysťahovalcov a ich potomkov inde vo svete; najvy tatt v sčasnej dobe zskala v srbskej autonmnej oblasti Vojvodina, kde je od roku 1974 jednm zo iestich radnch jazykov.

Jadro Rusinov ije na Ukrajine, ktor vak rusnčinu oficilne neuznva a povauje za nrečie ukrajinčiny.

Divadlo Alexandra Duchnoviča v Preove je jedinm divadlom na Slovensku a na svete, ktor hr v rusnčine - psob od roku 1945. V roku 1995 bol rusnsky jazyk na Slovensku oficilne kodifikovan, v sčasnosti sa na Slovensku vyučuje na niekoľkch zkladnch kolch.V roku 1998 bolo na pde Intittu nrodnostnch tdi Preovskej univerzity zaloen rusnske oddelenie. Niektor rusnski kňazi Preovskej grckokatolckej eparchie pouvaj rusnčinu v svtej liturgii tak, e apotol a Evanjelium čtaj po rusnsky, a taktie aj kzeň maj v tomto jazyku.

( српски )

ЗАПАДНИ СЛOВЕНИ .. РУСИНИ

Русини су источнословенски народ, који претежно живи у западној Украјини, у покрајини Транскарпатија, а има их укупно око 610.000, од тога у Украјини око 560.000. Њихов језик спада у групу источнословенских језика. Русине неки сматрају посебним народом, док их други сматрају делом украјинског народа.

 

Поред овог имена, Русини се у историјским документима помињу и под именима Рутени и Малоруси. Постоје такође и Русини у Војводини, чији језик спада у групу западнословенских језика и сличан је словачком.

 

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifЛЕМКО http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7fd8fc5e.jpgLEMKO

EAST SLAVS .. UKRAINIANS - LEMKO ЛЕМКО

 

Lemko .. Лемко

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m36567c58.jpgLemko Flag

Lemkos are one tribe of Ruthenians (Rusins / Rusyns / Rusnaks).

Lemko - http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5e065b7e.pngSubcarpathian Voivodship

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7778c4a8.pngZakarpattya or Transcarpathia (Закарпатська область,

LEMKO - montagnards of the northwest Carpathian mountain chain, having a unique dialect and culture.

Their name derives from their common use of an expression of speech, "Lem," which means "but" or "only" or "like".

In the past, Lemko was the description given to them by their eastern neighbors - the Boykos, who though speaking a dialect similar to the Lemko dialect, do not use the expression, lem.

The land of the Lemkos (Lemki), sometimes called "Lemkovyna," or "Lemkivshchyna," includes the higher elevations of the Carpathians of present-day Poland, extending to around the Poprad River to the west, and extending to the east as far as the region around Sanok, where it meets the Boyko region.

The corresponding latitudes of the adjacent highlands of modern-day Slovakia are also included by some in the description of Lemko-land.

The Lemko dialect is considered by many linguists to be the western-most dialect of the Ukrainian language. Lemko speech, however, includes patterns matching those of the surrounding Polish and Slovak languages, and might be seen as a transitional dialect to Polish and Slovak (some even consider the dialect in Eastern Slovakia to be a dialect of the Slovak language).

In the early 20th century, many, but not all of the Lemkos in Poland accepted the name change of their national identity from Rus'/Rusyn (Rus'ian, Rusnyak) or Ruthenian to the more modern term, Ukrainian. This phenomenon was less widespred in Slovakia.

In the late 20th century, some Lemki, mainly emigres from the region, mainly from the southern slopes of the Carpathians in modern-day Slovakia, began an effort to codify and standardize a grammar for the local speech, under the designation "Lemko" or RuthenianRusyn.

In 1939, about 130,000 Lemkos used to live in the Polish part of Lemkivshchyna. Mass emigration from Lemko-land to the Western hemisphere began in the late 1800s, diminishing the cultural uniqueness of the homeland areas. Cultural assimilation, most especially among the Slovaks to the south, has also diminished the numbers of Lemkos in their ancient mountainous homeland.

In Poland, perhaps most of the Lemkos were removed by forced resettlement, first to the Soviet Union (about 90,000 persons) and later to Poland's newly-acquired western lands in Wisla Action campaign of the late 1940s (about 35,000). A minority have since returned. Today in the Polish part of the traditional Lemko region, the Lemki number some 10,000-15,000. About 50,000 live in the western and northern parts of Poland.

During the census 2002 5,863 people in Poland declared Lemko nationality.

Christianity in the region is thought to date to the efforts of Sts. Cyril and Methodius in the 800s. The religion of most Lemkos is Greek Catholic: they belong to the Ukrainian Greek Catholic Church in Poland; and, to the Ruthenian Catholic Church in Slovakia.

A substantial minority belong to the Orthodox Church. The distinctive wooden architectural style of the Lemko churches is to place the highest cupola of the church building at the entrance to the church, with the roof sloping downward toward the sanctuary.

( Українська )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. УКРАЇНЦİ .. ЛЕМКИ

Лемки, власна назва Руснаки - етнографічна група українців. Проживає в українських Карпатах (по обох схилах Східних Бескидів) між ріками Сяном і попрадом у межах сучасної Польщі, та на північний захід від ріки Уж у Закарпатті до ріки Попрад у Словаччині.

Лемківщина- українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців - лемки. Розташована в українських Карпатах (по обох схилах Сх. Бескидів) між ріками Сяном і Попрадом у межах сучасної Польщі, та на північний захід від ріки Уж у Закарпатті до ріки Попрад у Словаччині. Загальна площа бл. 3,500 км2.

Лемківщина

На думку деяких дослідників, давніми предками лемків було слов'янське плем'я білі хорвати, що заселяло район Карпатських гір в 7-10 ст. У середньовічні часи територія Лемківщини входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Згодом землі Пд. Л. були захоплені Угорщиною, аз 1340-х рр. вся Лемківщина була включена Казимиром III Великим у склад Польщі, де перебувала до 1772. Східна частина Лемківщини творила Сяніцьку землю у складі Руського воєводства, західна належала до Краківського воєводства. В 14-16 ст. територія Лемківщини, була в абсолютній більшості заселена українцями. До кінця 16 ст. сформувалася сучасна лемківська говірка (діалект української мови) і закріпилася в тих межах, які проіснували до 1946. У церковному відношенні Лемківщина належала до Перемиської єпархії, а більшість населення були греко-католиками. Віддалене розміщення краю, відсутність українських міст і національної інтелігенції зумовили слабкий національно-культурний зв'язок між Лемківщиною та іншими українськими етнічними землями (перш за все Галичиною та Наддніпрянською Україною), утруднювало поширення українських національно-політичних течій. На поч. 20 ст. провідною течією у суспільно-політичному житті Лемківщині було москвофільство, ідеї якого поширювали переважно місцеві православні священики. Український національний рух почав розвиватися з кінця 19 - поч. 20 ст. Основними його осередками стали міста Новий Санч і Сянік

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m752a0a87.jpg

Лемківщина

( po polsku )

SŁOWIANIE WSCHODNI .. UKRAIŃCY .. ŁEMKOWIE

Łemkowie to wschodniosłowiańska, rusińska grupa etniczna zamieszkująca historyczny region Galicji, Zakarpacia oraz płnocną część Słowacji.

Wg ostatniego spisu powszechnego z 2002 r.w Polsce żyje ok. 6 tysięcy Łemkw, z czego około dziesięciu procent mieszka w Łemkowszczyźnie. Do Polski przyjeżdżają Łemkowie z wielu krajw na rżnego rodzaju festiwale, gdyż mają silne poczucie odrębności. Sami Łemkowie szacują swoją liczbę na dziesięciokrotnie większą niż w spisie, czyli około 60 tys. Podobne wyniki uzyskały inne mniejszości etniczne, tzn 10 razy mniejsze liczby od szacunkowych danych.

Najbardziej uznaną w Polsce teorią powstania tej grupy etnicznej, posiadającej własny język, własną kulturę i obyczaje, jest teoria tzw. migracji wołoskich. Zakłada ona, iż począwszy od XII wieku wzdłuż głwnego grzbietu Karpat, z terenw dzisiejszej Rumunii rozpoczęła się wędrwka pasterzy wołoskich (kolonizacja wołoska). Ludność ta mieszała się po drodze z ludami ruskimi zamieszkującymi tereny dzisiejszej Ukrainy przejmując i adaptując ich religię i kulturę. Na terytorium dzisiejszej Polski migracje te dotarły na przełomie XIII i XIV wieku. W swojej wędrwce na zachd pasterze ci doszli aż do terenw Beskidu Śląskiego, tzw. osadnictwo na prawie wołoskim . Jednak im dalej wkraczali oni na terytoria polskie, tym większy wpływ miały na nich obyczaje i wpływy ludności zamieszkującej te tereny. Grupy, ktre dotarły najdalej na zachd nie zdołały zachować odrębności etnicznej i kulturowej. Między wiekami XV i XVII, gdy migracje ostatecznie ustały, zaczęły zmieniać się obyczaje ludw napływających. Ostatecznie z pasterzy-wędrowcw przekształcili się w osiadłych rolnikw. W końcu XVI wieku istniała już większość wsi, ktre widać na XX-wiecznych mapach. Sami Łemkowie nazywali siebie Rusnakami. Nazwa "Łemko" pojawiła się w początkach XIX wieku i pochodzi od charakterystycznego dla ich języka słowa "łem" (tylko, ale), prawdopodobnie przejętego z języka słowackiego. Pierwotnie używali jej tylko ich sąsiedzi - Bojkowie, lecz wkrtce nazwa ta się przyjęła. Wincenty Pol określał Łemkw mianem "Czuchońcw", jednak zarwno nazwę, jak i zasięg przez niego podany, etnografowie uważają za "całkowicie fantastyczne".

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5c4dc9a5.jpg

W gwarach łemkowskich, ktre są podobne do języka ukraińskiego, można znaleźć wiele słw pochodzenia wołoskiego, ktre do dziś występują w języku rumuńskim, ale też widać bardzo wiele wpływw polskich, słowackich, a nawet węgierskich. Kontrowersyjną kwestią jest, czy gwary łemkowskie stanowią odrębny język, peryferyjne gwary języka ukraińskiego, czy też zachodnią odmianę języka rusińskiego.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m581ba5bc.png

KUJAWY - ważniejsze historycznie terytoria etnograficzne

Pogrzanie - mniejsze grupy i terytoria etnograficzne

1. Bambrzy 2. Biskupianie i Dzierżacy

3. Borowiacy i Puszczanie 4. Borowiacy Tucholscy

5. Chwalimiacy 6. Grale Babiogrscy

7. Grale Podhalańscy 8. Grale Sądeccy

9. Grale Szczawniccy 10. Grale Śląscy

11. Grale Żywieccy 12. Hazacy

13. Kliszczaki i Zagrzanie 14. Lachy i Wałasi

15. Lachy Sądeckie 16. Mazurzy Wieleńscy

17. Poborzanie 18. Raciborzanie

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7e868cfa.png

GRUPY ETNOGRAFICZNE NA TERENIE PODKARPACIA

"Such were the fields where once beside a rill
Among the birch trees beside a hill
There stood a manor house, wood-built on stone;
From far away the walls with whitewash shoe,
The whiter as relieved by the dark green
Of poplars, that the autumn winds would screen.
It was not large, but neat in every way,
And had a mighty barn; three stacks of hay"

"Srod takich pol przed laty, nad brzegiem ruczaju,
Na pagorku niewielkim, we brzozowym gaju,
Stal dwor szlachecki, z drzewa, lecz podmurowany;
Swiecily sie z daleka pobielane sciany,
Tym bielsze, ze odbite od ciemnej zieleni
Topoli, co go bronia od wiatrow jesieni.
Dom mieszkalny niewielki, lecz zewszad chedogi,
I stodole mial wielka, i przy niej trzy stogi"

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_1be21abb.jpg

 

БОЙКО http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_4374fdb4.jpgBOJKO http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

 

EAST SLAVS .. UKRAINIANS - BOJKO .. БОЙКО

Boyko .. Бойко is the name for a distinctive group of Ukrainian montagnards of the Carpathian highlands.

The Boykos inhabit the western half of the Carpathians in Ukraine, and the adjacent areas of southeast Poland and northeast Slovakia.

Boyki are one of the few groups that can still be referred to as "Ruthenians" or Rusyns.

The name, "Boyko" is thought by some to originate in their patterns of speech, specifically the use of the expression, "bah!".

Most Boyki belong to the Ukrainian Greek Catholic Church, with a minority belonging to the Ukrainian Orthodox Church.

The distinctive wooden church architecture of the Boyko region is a three-domed church, with the domes arranged in one line, and the middle dome slightly larger than the others.

Boyko is also a common surname among people with origins in Western Ukraine, including in Canada and the United States.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5e065b7e.png

The Subcarphatian Voidoship ( wojewdzstwo podkarpackie)

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7778c4a8.pngZakarpattya or Transcarpathia Закарпатська область

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7067356a.jpg

Transcarphatia

( Українська )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. УКРАЇНЦİ .. БОЙКИ

Бойки - етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат ("Бойківщина"). Свій родовід бойки ведуть від давнього східнослов'янського племені білих хорватів, яких Володимир Великий приєднав до Київської держави.

Походження назви "бойки" залишається нез'ясованим ще й досі. Найбільш науково обґрунтованими є дві гіпотези. Перша виводить назву від частки "бойе" (в значенні "так"), що її вживає в розмові місцеве населення. За другою вона походить від імені "Бойко". Бойки зберегли багато старовинних звичаїв і обрядів. З давніх часів вони займалися скотарством, останнім часом землеробством, скотарством, садівництвом.

Бойківщина

Бойківщина- історико-етнографічна область на північних і південних схилах Карпат від річокЛімниця і Тересва на сході до річок Уж і Сян на заході, охоплює гірські райони Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей і займає близько 8 тис. км. Походження назви від "бойки".

На Бойківщині народилося багато відомих діячів, зокрема гетьман Петро Сагайдачний, генеральний суддя з Хмельниччини І. Креховецький.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5c35559e.png

Львівська область

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_17b08d5e.png

Івано-Франківська область

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_30bb5060.png

Закарпатська область

 

( polski )

SŁOWIANIE WSCHODNI .. UKRAIŃCY .. BOJKOWIE

Bojkowie - grupa etniczna pochodzenia ruskiego i wołoskiego osiadła w XV-XVI wieku, zamieszkująca Karpaty Wschodnie od Wysokiego Działu w Bieszczadach na zachodzie, do doliny Łomnicy w Gorganach. Na zachodzie sąsiadowali z Łemkami, na wschodzie z Hucułami.

Nazwa Bojkowie pochodzi prawdopodobnie od rasy wołw, zwanych "bojkami", i została nadana przez etnografw. Sami Bojkowie nazywali się Hirniakami albo Werchowyńcami, czyli gralami.

Nazwa Bojkowie pochodzi prawdopodobnie od rasy wołw, zwanych "bojkami", i została nadana przez etnografw. Sami Bojkowie nazywali się Hirniakami albo Werchowyńcami, czyli gralami.

Osadnictwo na interesującym nas terenie rozpoczęło się na przełomie XIV i XV wieku, wcześniej te tereny były całkowicie niezasiedlone.

Po II wojnie światowejczęść terenw zamieszkałych przez Bojkw (około 1/4) znalazła się w Polsce. Większość Bojkw natomiast wysiedlono do ZSRR, resztę w wyniku Akcji "Wisła" rozproszono po Polsce.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifГУЦУЛИ http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m67a06ec.jpgHUCUL

EAST SLAVS .. UKRAINIANS HUCUL .. ГУЦУЛИ

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m1db941b1.png

Ivano-Frankivs'k is a region of Ukraine. Its capital is IVANO-FRANKIVSK

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_fe7ba43.png

The Chernivtsi region lies in southwestern Ukraine.

Hutsuls - Гуцули, singular Гуцул, Romanian: Huţuli, singular Huţul, Hutsul dialect: Hutsule, singular Hutsul; alternatively spelled Huculs, Huzuls, Hutzuls, Gutsuls, Guculs, Guzuls, or Gutzuls) are an ethno-cultural group of highlanders who for centuries have inhabited the Carphatian mountains, mainly in Ukraine, but also in the northern extremity of Romania (in the areas of Bukovina and Nuramares), as well as in Slovakia and Polnad.

Although Hutsuls have a distinct self-identity, there is an ongoing and, often politically charged, debate on whether Hutsuls are of theUkrainian ethnicity or theRusyns one (opinions also vary over their status as a subgroup of the Ukrainian ethnicity itself), as well as whether they originated from theRomanian people.

There are different versions for the origins of the name Hutsul. An explanation is that it comes from theRomanian language word for "outlaw" (cf. Rom. hoţ - "thief"). Other explanations place their origins in the Slavic kochul - "wanderer","migrant", in reference to their semi-nomadic lifestyle, to the name of the Turkic tribe of the Uzy, and even to the name of the Moravian king Hetsyl.

Hutsuls inhabit areas situated between the south-east of those inhabited by theBoykos, down to the northern part of the Romanian segment of the Carpathians.

Two prominent theories of their origin state that the Hutsuls may have begun as an earlynon-Romanised Thracian or Dacian population, which was later linguistically assimilated with the neighboring Slavs, or the origin may only go back as far as a later Romanised dacian (Romanian) population ( Vlachs), which was also linguistically assimilated.

Although most of them speak the Hutsul dialect (a dialect of Ukrainian/Rusyns with Polish influences.

(Українська)

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. УКРАЇНЦİ .. ГУЦУЛИ

Гуцули - етнографічна група українців, що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України; північ Румунії - мармороські гуцули.

Український лiнгвiст Б. Кобилянський на основi аналiзу гуцульсько-покутського дiалекту та iсторичних даних висунув гiпотезу про те, що предками населення Гуцульщини й Покуття були племена схiдних слов'ян уличів (пiвдень Надднiпрянщина від Дністра) i тиверців (край між Дністром і Карпатами), якi з переселилися в Карпати i асимiлювались з мiсцевим населенням.

( polski )

SŁOWIANIE WSCHODNI .. UKRAIŃCY .. HUCULI

Huculi - grupa etniczna grali pochodzenia ruskiego i wołoskiego, zamieszkujący ukraińską i rumuńską część Karpat Wschodnich - Gorgany, Czarnohorę, Świdowiec, Karpaty Marmaroskie, Połoniny Hryniawskie i Beskidy Pokucko-Bukowińskie. Obok Łemkw i Bojkw, z ktrymi sąsiadują od zachodu, jest to jedna z trzech głwnych grup rusińskich grali mieszkających we wschodniej części łuku karpackiego. Określenie "Huculi" upowszechniło się w XIX wieku.

Huculi stworzyli oryginalną kulturę regionalną w dorzeczu grnego Prutu, obu Czeremoszw: Białego i Czarnego, oraz Cisy, z dala od szlakw handlowych, drg i dużych miast. Ich tradycyjnym zajęciem jest hodowla bydła, pasterstwo i myślistwo. Zajmowali się rwnież hodowlą koni; wyhodowali uchodzące za piękne i bardzo wytrzymałe konie huculskie.

Dzieje osadnictwa na terenach Huculszczyzny sięgają jeszcze czasw neolitu. Już od IX wieku pasterze rumuńscy z Wołoszczyzny (także mołdawscy i węgierscy z Karpat południowych) wraz z rodzinami i stadami owiec i kz posuwali się grami i wzdłuż nich w poszukiwaniu pastwisk, dochodząc niemal do Tatr. Ślady pochodzenia rumuńskiego znaleźć można w nazwach miejscowości i gr, nazwach pospolitych, budownictwie, muzyce, strojach ludowych. Na te same tereny napłynęli Rusini wypierani przez najazdy mongolskie. Prawosławna wsplnota religijna obu grup doprowadziła do zlania się ich i wytworzenia jednego narzecza opartego na języku ruskim z domieszką rumuńską, węgierską i polską. W XII w. monumentalny łańcuch Czarnohory i jej podnży należał do Rusi Halicko Wołyńskiej, zaś od czasw Kazimierza Wielkiego (XIV w. Huculszczyzna znajdowała się w obrębie Rzeczypospolitej.

Po 1772 Huculszczyzna weszła w skład monarchii austriackiej, a następnie austro-węgierskiej. W latach międzywojennych znowu znalazła się w Polsce. Od września 1939 r. Huculszczyzna przestała należeć do Polski. Osiedli tam Polacy i inne nieruskie mniejszości narodowe zostali stamtąd wysiedleni. Między innymi to właśnie było powodem spadku zainteresowania tym obszarem ze strony polskich etnografw.

(Magyar)

Huculok

A huculok ruszin eredetű npcsoport a Krptokban.

A hucul a Galcibl s Bukovinbl Havasmezőre, Visorsziba s Oroszkőre vndorolt legkisebb ruszin trzs. A hucul nemzetisgűek szma mintegy 30 ezer. Huculvidk kzpontja Krsmező.

POLESZUK http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_27fd81a3.jpgПАЛЯШУК

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

EAST SLAVS .. BELARUSIANS - POLESZUK .. ПАЛЯШУК

Poleszuk (Polish spelling), or Poliszuk (Polishuk), (in local Ukrainian dialect), Palyashchuk (in Belarusian), Poleshchuk (in Russian) is the name given to the people who populated the swamps of Polesie. Asked for nationality, they usually answered tutejszy, i.e., "I am local", so during a census in Poland part of the Russian Empire they were they were put either in the cell "others" or, depending on the religion, in "Poles" or "Belarusians". (A similar was reported to happen in other places, e.g., in Wilno province.)

The Primary Chronicle uses the name Dregovichs for an ancient Slavic tribe settled between Pripyat and Western Dvina rivers. The name comes from the Slavic word dregva (dryhva), "swamp". This tribe is thought to be ancestors of modern Poliszuks.

Their dialect, being close to Ukrainian, Belarussian and Polish languages, was recently assigned as dialect of Ukrainian.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_mea25158.png

The Podlasie Voivodship (in Polish wojewdztwo podlaskie), is an administrative and local government region or voivodship of north-eastern Poland.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7588e3c7.jpgwrota podlaskie

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_66d30617.png

Lublin Voivodship (in Polish wojewdztwo lubelskie) is an administrative and local government region or voivodship in the eastern part of Poland.

Poleszuks

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m18cb3888.png

 

The greater part of the territory is taken up by lowlands: Brest Polesie in the Southwest and Pripyat Polesie in the East of the region. The Zagorie Plain is located between them. The Pribugsky Plain is in the West, Baranovichi Plain and a part of Novogrudok Hills are in the North of the region. The Pripyat is the main river of the region, with these tributaries: Pina, Yaselda, Bobrik, Tsna, Lan, Sluch on the left, and Styr, Goryn, Stviga on the right. The Shchara, a tributary of the Neman River is in the North. The Bug River with Mukhavets and Lesnaya tributaries are in the West. One of the oldest national parks Belovezhskaya Pushcha is situated in the Northwest of Brest region.

( Polski )

SŁOWIANIE WSCHODNI .. POLESZUCY

Poleszucy - to nazwa grupy etnicznej, ktra zamieszkiwała bagna Polesia, dzisiaj zamieszkujący odległe tereny Polski, Białorusi, i Ukrainy.

Poleszucy posługują się dialektem języka ukraińskiego, też zbliżonego do białoruskiego i polskiego.

Badacze twierdzą że przodkami Poleszukw byli Dregowicze, ktrzy zamieszkiwali tereny nad Prypecią i Sożą (prawe - zachodnie dopływy grnego Dniepru). Dopiero niedawno rozwinęli swoją własną tożsamość narodową, dawniej gdy zapytani o podanie swojej narodowości, odpowiadali "tutejszy". W spisie ludności Polski z 1931 roku ok. 800.000 osb uważało siebie za tutejszych. Wspłcześnie Poleszucy w Białorusi stanowią jedną z odrębnych kulturalnych i etnicznych części tego państwa

Polesie

Polesie (845) kraina geograficzna i historyczna, leżąca na terytorium obecnej Białorusi, Ukrainy i Polski. Stanowi południowo-zachodnią część Niżu Wschodnioeuropejskiego.

Polesie stanowi płaską rwninę, leżącą w dorzeczu Prypeci i Bugu. Wysokość nad poziomem morza: 100-250 m (maks. 316 m).

( Беларуская мова)

ЎСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ - БЕЛАРУСЫ .. ПАЛЯШУК

Палесьсе

Палесьсе - адна з найвялікшых еўрапейскіх , балотных тэрыторыяў, што зьмяшчаецца ў паўднёва-заходняй частцы Ўсходне Еўрапейскай нізіны, пераважна паабапал беларуска ўкраінскай-мяжы, а таксама часткова ў Польшчы ды Расеі. Агульная плошча - каля 270 тыс. км. Вышыня - 100-250 м над узроўнем мора. Галоўныя рэкі Палесься Прыпяць, Дняпро (у сярэдняй плыні), Дзісна.

У 1960-1980-я гады землі Палесься падвергліся значнаму асушэньню падчас меліярацыі.

Насельнікі Палесься завуцца палешукамі.

 

RADIMICHS http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_10b9152c.jpgРАДЗИМИЧИ http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

EAST SLAVS .. RADIMICHS .. РАДЗИМИЧИ

Slavic tribes - the Belarusians' ancestors

 

The Radimichs ..Radzimicy

 

(Радимичи in Russian), a tribe of East Slavs of the last few centuries of the 1st millenium, which inhabited upper east parts of the Dnieper down the Sozh River and its tributaries. The name probably derives from the name of the forefather of the tribe - Radim.

The lands of the Radimichs were conveniently connected with the central regions of the Kievan state by waterways. In 11th and 12th centuries, the Radimichs had a few known cities: Gomiy (today's Gomel) and Chichersk on the Sozh, Vschizh on the Desna River, Vorob'yin, Ropeisk, Starodub and others. Seven-beam temporal jewelry made of bronze or silver represent a specific ethnic trait of the Radimichs of the 9-11 centuries.

There is little information on the Radimichs. Historians know that in the middle of the 9th century they were paying tribute to the Khazars. In 885, the Radimichs were conquered by Prince Oleg and became part of the Kievan Rus. In 907, the Radimichs are mentioned as a part of Oleg's army in his military campaign against Czargrad. In 984, the Radimichs tried to break away from the Kievan Rus, but were defeated on the Pischan River by Vladimir the Great's commander Volchiy Khvost (Wolf's Tail). Since then, there had been no mentioning of the tribe in the chronicles. They continued living on their land, gradually assimilating with neighboring tribes and peoples and forming the Belorussian nationality. Subsequently, the lands of the Radimichs became a part of the Chernigov and Smolensk principalities.

The Radimichs were last mentioned in a chronicle in 1169.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m301d5b6.jpg

Dnepr river

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_49666368.jpgGomiy (today's Gomel)l

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_44a0dd20.pngGomelskaja oblast

 

 

 

 

 

 

 

Shttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m12960107.jpglavic tribes - the Belarusians' ancestors - and their territories in the 9th - 12th cc.

 

 

( Русскій )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. БЕЛОРУСЫ .. РАДИМИЧИ

Ради́мичи наименование населения, входившего в союз восточно-славянских племён, обитавших в междуречье верхнего течения Днепра и десны.

Около 885 радимичи вошли в состав Древнеруского государства, а в XII веке они освоили бо́льшую часть Черниговской и южную часть Смоленских земель. Название происходит от имени родоначальника племени Радима.

( украї́нська мо́ва )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. БІЛОРУСІ .. РАДИМИЧІ

Радимичі, сх.-слов. плем'я, що жило між дніпром і Сожжю. Це плем'я займалося мисливством, пасічництвом, скотарством та підсічним хліборобством. Головні городи Гомель, Чечерськ і вщиж. Літопис повідомляє, що в сер. 9 століття. Радимичі сплачували данину хозарам. До Київської держави їх приєднав Олег 885, а остаточно Володимир Святославич (894).

У 911 р. брали участь у поході Олега на візантію.

Коли ж Київcька держава по смерті Ярослава Володимировича розпалася на уділи, зах. частина землі Радимичів увійшла до складу Смоленського, а сх. Чернігівського князівств.

Археологічні памятки Радимичів: численні курганні могильники з трупоспаленнями (9-10 ст.) та трупопокладаннями (11-12 ст.)

Радимичі разом з кривичами та дреговичами створили білоруський народ.

Востаннє радимичі згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 1169 році.

( Беларуская мова)

ЎСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ - БЕЛАРУСЫ .. РАДЗІМІЧЫ

Беларускія плямёны гэта крывічы, дрыгавічы, радзімічы. Потым ідзе разьдзяленьне на дрэўлянаў, палачанаў, вяцічаў. Але ўсе яны крыўскага паходжаньня.

Радзімічы - правадыр Радзім. (родны)

Радзімічы назва насельніцтва якое ўваходзіла ў склад зьвязу ўсходнеславяанскіх пламёнаў. Радзімічы жылі ў мжрэччы верхняй плыні Дняпра і Дзясны.

 

Недзе каля 885 году радзімічы ўвайшлі ў склад Старажытнарускай дзяржавы, а ў ХІІ стагоддзі яны абжылі большую частку Чарнігаўскай зямлі і паўднёвую частку Смаленскіх земляў. Лічыцца, што назва радзімічы паходзіць ад першага правадыра племя РАДЗІМА.

 

(пра Беларускія Плямёны)

 

Славяне, падобна іх папярэднікам, жылі ў вялікіх семях. Семі складалі сваяцкую абшчыну (род). Род распараджаўся зямлёй вакол паселішча і большасцю прыладаў працы. Абшчыны абядноўваліся ў плямёны. Але меліся і значна большыя абяднаньні - саюзы плямён: крывічы, радзімічы і дрыгавічы. Крывічы (палачане) насялялі басейн Заходняй Дзвіны і верхняга Падняпроўя, радзімічы Пасожжа, а дрыгавічы Палесьсе і цэнтральную частку Беларусі.

Рэлігія славян гэтага перыяду ўяўляла сабой паганства (язычніцтва) рэлігійныя вераваньні, абрады і святы, выпрацаваныя на працягу стагоддзяў да зяўленьня манатэізму - веры ў адзінага Бога. Сярод багоў славянскага пантэона пераважалі звязаныя з земляробствам і жывёлагадоўляй Пярун, Дажджбог, Грамніца, Вялес, Стрыбог, Цёця, Ярыла, Купала, Жыцень; увасабленьні "культу продкаў" Род і Рожаніца, а таксама шматлікія духі (вадзянік, дамавік, лесавік, багнік і г. д.). Некаторым з багоў нават прыносіліся чалавечыя ахвяры. Пры пахаваньні быў распаўсюджаны абрад трупаспальваньня. Святы і абрады пераважна звязваліся з цыклам земляробчых работ.

 

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m402a5933.jpg

 

 

 

 

 

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifДРЕВЛЯНЕ DREVLIANS

EAST SLAVS .. ДРЕВЛЯНЕ .. DREVLIANS

The Drevlians ( Древляне in Russian, or Drevlyane), a tribe of Eastern Slavs between the 6th and the 10th centuries, which inhabited the territories of Polesie, Right-bank Ukraine west of Polans, down the stream of the rivers Teterev, Uzh, Ubort, and Stviga. On the West, Drevlians territories reached the Sluch River, where the Volynians (волыняне, or Volynyane) and Buzhanians (бужане, or Buzhane) lived. On the North, Drevlians neighbors were Dregovichs (дреговичи, or Dregovichi). The name of the tribe derives from the Russian word древо or дерево (drevo, or derevo, which means "tree") due to the fact that the Drevlians used to live in thick woods.

The Drevlians left many archaeological monuments, such as agricultural settlements with semi dug-outs (or earth-houses), moundless burial grounds and barrows, fortified towns like Vruchiy (today's Ovruch), Gorodsk, site of an ancient settlement near Malin (supposedly, a residence of the Drevlian prince Mal) and others. The principal city of the Drevlians was Iskorosten (todays Korosten) on the Uzh River, where one can still see a group of compact ancient settlements. By the end of the first millennium, Drevlians had already had well-developed farming and handicrafts.

The Drevlians were fervently opposed to any attempts from the outside to include them in the Kievan Rus. According to a number of chronicles, in times of Kyi, Schek and Khoriv (supposedly, founders of Kiev) the Drevlians had their own princely rule and were frequently at war with the Polans. In 883, Prince Oleg made the Drevlians pay tribute to Kiev. In 907, the Drevlians took part in the Kievan military campaign against the Byzantine Empire. After Olegs death in 912, the Drevlians stopped paying tribute. Olegs successor, Prince Igor, made them change their mind, however, he would be killed by the Drevlians in 945 during the collection. Igors widow Olga avenged her husbands death in an extremely harsh manner, killing drevlianian ambassadors and nobility, burning their capital of Iskorosten to the ground and leveling other towns. After having subjugated the Drevlians, Olga transformed their territories into a Kievan appanage with the center in Vruchiy.

The last mentioning of the Drevlians was in a chronicle of 1136, when their lands were given as a gift to the Desyatinnaya Church by Yaropolk Vladimirovich.

( Русский )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. РУССКИЕ .. ДРЕВЛЯНЕ

Древля́не одно из племен русских славян, жили по Припяти, Горіни, Случи и Тетереву.

Имя древляне, по объяснению летописца, дано им потому, что они жили в лесах. Описывая нравы древлян, летописец выставляет их, в противоположность соплеменникам своим полянам, народом крайне грубым (живяху скотьски, убиваху друг друга, ядяху все нечисто, и брака у них не бываще, но умыкиваху у воды девица).

Ни археологические раскопки, ни данные, заключающиеся в самой летописи, не подтверждают такой характеристики. Из археологических раскопок в стране древлян можно заключить, что они обладали известной культурой. Прочно установившийся обряд погребения свидетельствует о существовании определенных религиозных представлений о загробной жизни: отсутствие оружия в могилах свидетельствует о мирном характере племени; находки серпов, черепков и сосудов, железных изделий, остатков тканей и кож указывают на существование у древлян хлебопашества, промыслов гончарного, кузнечного, ткацкого и кожевенного; множество костей домашних животных и шпоры указывают на скотоводство и коневодство; множество изделий из серебра, бронзы, стекла и сердолика, иноземного происхождения, указывают на существование торговли, а отсутствие монет дает повод заключать, что торговля была меновая.

Политическим центром древлян в эпоху их самостоятельности являлся город Искоростень; в позднейшую пору центр этот, по-видимому, перешёл в город Вручий (Овруч)

Подчинение Киеву

По сказанию летописи, в давние времена древляне обижали своих соседей полян; но уже Олег подчинил их Киеву и наложил на них дань. В числе племен, подчинённых Олегу и участвовавших в походе его на греков упоминаются и древляне; но они покорились не без упорной борьбы. По смерти Олега они сделали было попытку освободиться; князь Игорь победил их и наложил еще большую дань.

В 945 при попытке киевского князя Игоря собрать повторную дань с древлян те возмутились и убили князя. Вождь древлян Мал предпринял попытку посвататься к вдове Игоря, княгине Ольге, но та, движимая чувством мести, обманом убила Мала и его сватовское посольство, заживо закопав в землю. После этого Ольга вместе с малолетним сыном Игоря Святославом пошла войной на древлян, разгромив их. Вдове Игоря, Ольге, летопись приписывает окончательное подчинение древлян.

Святослав Игоревич посадил в Древлянской земле своего сына, Олега. Владимир Святой, раздавая волости своим сыновьям, посадил в Древлянской земле Святослав, который был убит Святополком Окаянным. Со времени Ярослава Древлянская земля входит в состав Киевского княжества.

( украї́нська мо́ва )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. ДРЕВЛЯНИ

Древляни (деревляни) (тепер поліщуки), східнословянське племя (союз племен), у VI-X ст. жили на українському Поліссі. На півночі землі Древлян доходили до р.Прип'яті, на півдні до річок Здвижу і Тетерева, на сході до Дніпра, на заході до межиріччя Случі й Горині. За повідомленнями Костянтина VII Багрянородного на півдні їх землі межували з половцями.

Найбільші міста: Іскоростень (Коростень), Вручій (Овруч), Малин. До входження в Київську Русь землі Древлян становили самостійне князівство з центром в Іскоростені.

У 884 р. київський князь Олег підкорив Деревлян, але після його смерті (912 р.) вони вийшли з-під влади Києва.

В 914 р. київський князь Ігор знову підкорив Деревлян, у яких, однак, залишився свій князь. У 942 р. відбулися збройні сутички між військами київського князя й Деревлянами, які прагнули стати незалежними від Києва. Спроба князя Ігоря в 945 провести повторний збір данини серед Древлян привела до повстання Деревлян у 945 році і загибелі князя.

В 946 р. княгиня Ольга придушила повстання і ліквідувала древлянське князівство. Східну частину земель Древлян з центром у місті Вручій було включено до Київського князівства.

Древляни займалися землеробством, скотарством і ремеслами (залізоплавильним, виготовленням з овруцького шиферу пряслиць тощо). Останній раз Древляни згадуються в літописі під 1136 р., коли князь Ярополк, син князя Володимира Мономаха подарував їхню землю Десятинній церкві.

( Беларуская мова)

ЎСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ - ДРЭЎЛЯНЕ

Дрэўляне адно са славянскіх плямёнаў; жылі па Прыпяці, Гарыні, Случы і Цецярэву. Палянскі летапісца тлумачыць, што назва дрэўляне пайшла ад таго, што гэтае племя жыло ў лясах (беларускае ДРЭВА).

Паколькі летапісца належыў да племя палян, дык апісваў дрэўлянаў, як народ грубы і дзікі. (живяху скотьски, убиваху друг друга, ядяху все нечисто, и брака у них не бываще, но умыкиваху у воды девица Жывуць, як быдла, адзін аднаго забіваюць, ядуць усё паганае, і шлюбу ў іх не бывае, а крадуць яны дзяўчат ля вады)

 

( polski )

SŁOWIANIE WSCHODNI .. DREWLANIE

Drewlanie (ukr. Деревляни, ros. Древляне)- jedno z plemion należące do grupy wschodnich plemion słowiańskich. Zamieszkiwali w dorzeczach Słuczu i Prypeci na Polesiu Wołyńskim. W 884 podbici przez Olega, władcę rusi kijowskiej. Głwne grody: Owrucz, Iskorosteń.

Nazwa pochodzi od derewo (drzewo), jako że zamieszkiwali gęsto zalesione tereny.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m33157ad0.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

ИЛЬМЕНСКИЕ СЛАВЯНЕ

ILMEN SLAVS

EAST SLAVS .. RUSSIANS - ILMEN SLAVS

ИЛЬМЕНСКИЕ СЛАВЯНЕ ..

The Ilmen Slavs (Ильменские славяне Russian), the northernmost tribe of the East Slavs, which inhabited the shores of the Lake Ilmen and the basin of the rivers of Volkhov, Lovat, Msta and the upper stream of the Mologa River in the 6-10 centuries.

The Ilmen Slavs left a few archaeological monuments of the 6-8 centuries, such as agricultural settlements and tall conelike kurgans with incinerated bodies. The most ancient settlement is dated back to the 7th or 8th century. Numerous archaeological finds, such as a metal tip for a wooden plough, indicate that the Ilmen Slavs had a well-developed agriculture.

The principal cities of the Ilmen Slavs were Staraya Russa and Novgorod, which had appeared in the 9-10 centuries. The land of the Ilmen

( русский )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. ИЛЬМЕНСКИЕ СЛАВЯНЕ

Слове́не (и́льменские славя́не) восточнославянское племя, жившее во второй половине первого тысячелетия в бассейне озера Ильмень и верхнего течения Мологи и составлявшее основную массу населения Новгородской земли.

Ильмень (озеро)

Ильмень озеро в западной части Новгородской обасти. Площадь озера в зависимости от уровня воды меняется от 733 до 2090 км; длина 40 км, наибольшая ширина 32 км; глубина до 10 м. Берега преимущественно низменные, на юге болотисты.

В озеро Ильмень впадают реки: Мста, Пола, Ловать с Полисью, Шелонь с Мшагой, Веренда и др.; из озера вытекает река Волхов, впадающая в Ладожское озеро. Ильмень входит в состав Вышне-Волоцкой водной системы.

По преданию, название озера происходит от имени вымышленной героини Илмеры.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3661406e.jpgБерег озера Ильмень

Илмера сестра князя Словена, сына Скифа, правнука Иафетова.

По её имени, по преданию, названо озеро Ильмень. Илмера принадлежит к числу вымышленных лиц в истории Древней Руси (древнерусскими книжниками большей частью в XVII веке).

УСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ .. ІЛЬМЕНСКІЯ СЛАВЯНЕ

Славене (ільменскія славяне) усходнеславянскае племя, якое ў другой палове першага тысячагоддзя жыло ў басейне возера Ільмень і ў вярхоўях ракі Малогі. Ільменскія славяне складалі большасць насельніцтва Наўгародзкай зямлі.

 

KRIVICHS http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3cb2146b.jpgКРИВИЧИ

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

EAST SLAVS.. BELARUSIANS KRIVICHS .. КРИВИЧИ

The Krivichs (Кривичи in Russian, or Krivichi), a tribe of East Slavs between the 6th and the 12th centuries, which inhabited the upper reaches of the Volga, Dnieper, Western Dvina, the southern part of the Lake Chud and parts of the Neman basin. The name of the tribe probably derives from the name of their forefather Prince Kriv, who bore the nickname of Krivoy ("Handicapped") due to some possible birth defect.

It is likely that the Krivichs were the first of the East Slavs to leave the Carpathian Mountains in the 6th century and head northeast, absorbing scanty Finno-Ugric and Baltic tribes (the Krivichs couldn't move towards northwest or west because of their encounters with strong Lithuanian and Finnish tribes).

Having settled around the Road from Varangians to Greeks, the Krivichs took part in trading with Scandinavia and Byzantine Empire. Constantine VII mentioned in his writings that the Krivichs had been making special boats in order to come and trade with Czargrad.

The Krivichs left many archaeological monuments, such as the remnats of agricultural settlements with traces of ironworks, jeweler's art, blacksmith's work and other handicrafts; long kurgans of 6-9 centuries with incinerated bodies; burial mounds of rich warriors with weapons (especially in the Gnezdovo kurgans); sets of distinctive jewelry (bracelet-like temporal rings and glass beads made out of streched wire). By the end of the first millennium, the Krivichs had already had well-developed farming and cattle-breeding.

Principal cities of the Krivichs were Izborsk, Polotsk, Smolensk and, probably, Pskov. It was the land of the Krivichs where they would found Moscow.

According to a number of chronicles, the Krivichs had had their own princely rule in the second half of the 9th century before becoming a part of the Kievan Rus. The Krivichs as a tribe, subjugated by Kiev, took part in Oleg's and Igor's military campaigns against the Byzantine Empire. The last tribal prince of the Krivichs was Rogvolod, who would be killed together with his sons by the Prince of Novgorod Vladimir the Great n 980.

The Krivichs were last mentioned in a chronicle in 1162, when their lands had already been a part of the Smolensk and Polotsk principalities and Novgorod.

The Krivichs played a big role in colonization of the area between the rivers of Volga and Klyazma. Together with the Dregovichs, they were the forefathers of the Belorussian nationality.

(Беларуская)

ЎСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ - БЕЛАРУСЫ .. КРЫВІЧЫ

Крывічы́

Крывічы́ буйная этнічная супольнасьць сярэднявечча, якая займала тэрыторыі ад верхняга Панямоньня, сярэдняга ды верхняга Прыдзьвіньня, верхняга Падняпроўя ды Паволжа, а таксама басэйны рэк Вялікай ды Ловаці. Крывічы былі асноўнымі насельнікамі Полацкага, Смаленскага ды Пскоўскага княстваў. Крывічы́ зьяўляюцца асноўнай этнаўтваральнай адзінкай беларусаў.

Існуе некалькі гіпотэзаў зьяўленьня этноніма "крывічы". Згодна адной зь іх, назва існавала ў ІІ тыс. да н.э. як этнічнае найменьне часткі носьбітаў археалагічнай культуры шнуравой керамікі. Назоў этнасу "крывічы" можа паходзіць ад назвы краю Krieva. Найбольш аргументаванай здаецца гіпотэза, згодна зь якой этнічны назоў паходзіць ад імя міфічнага пачынальніка пэўнай рэлігійнай традыцыі - найвышэйшага сьвятара Крыва, культ якога быў уласцівы большасьці балцкіх народаў.

Археалагічныя, тапанімічныя, лінгвістычныя, антрапалагічныя дадзеныя сьведчаць, што крывічы - гэта балцкі этнас, роднасны літоўцам, латышам, латгалам, прусам, яцьвягам, жамойтам які ў выніку культурнага ўплыву з першай паловы ІХ ст. стаў пераходзіць на славянскую мову. Асноўнымі гарадамі трох галін крывічаў зьяўляліся Пскоў, Полацк ды Смаленск, якія сталі цэнтрамі ўдзельных княстваў.

Апошнія згадкі непасрэдна пра крывічаў адносяцца да 1128 году, аднак назвы крывіцкі, Крывія захаваліся аж да цяперашняга часу. Так, у латыскай.

Крывічы правадыр (вождь) Крэў (кроўныя).

(polski)

SŁOWIANIE WSCHODNI .. BIAŁORUSINI .. KRYWICZE

Krywicze to plemię słowiańskie zamieszkujące w IXXIII w. tereny nad grnym Dnieprem i Wołgą w początkowym biegu rzeki Moskwy oraz nad środkową Dźwiną.

Głwnymi ich ośrodkami były: Połock, Smoleńsk, Witebsk, Izborsk i najprawdopodobniej także Pskw. Wpływ na ich kulturę i rozwj miali Bałtowie i Finowie (ugrofińskie pochodzenie nazw miejscowych. W drugiej połowie IX w. zostali przyłączeni przez księcia Olega do Rusi Kijowskiej. Ostatni raz wzmiankowani byli w 1162 roku. Posługiwali się językiem zaliczanym do grupy wschodniosłowiańskiej.

Za spadkobiercw Krywiczw uważają się dzisiejsi Białorusini. Plemię to w ich mitologii narodowej zajmuje podobne miejsce, jak plemię Polan u Polakw. Utworzone przez Krywiczw Księstwo Połockie jest uważane za pierwsze państwo białoruskie. Do połowy dziewiętnastego wieku często, a obecnie sporadycznie, Białorusini określają samych siebie mianem Krywiczw. Dlatego Jan Czeczot, wydając swj zbir tłumaczeń na polski białoruskich Pieśni wieśniaczych znad Niemna, w podtytule zbioru na określenie ich języka użył sformułowania słowiańsko-krewicki.

( украї́нська мо́ва )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. БІЛОРУСИ .. КРИВИЧ

КРИВИЧ одне із східнословянських племен (союзів племен) 6-9 ст., згадуваних у давньоруських літописах. Жили у верхівях Дніпра, Західної Двіни, Волги та в південній частині басейну Чудського озера. Головні міста: Смоленськ, Полоцьк, Ізборськ, Торопець і , можливо, Псков.

У кінці 9 ст. земля К. ввійшла до складу Київської Русі. Вважається, що останній племінний князь крівічей Рогволод разом з синами був убитий в 980 новгородським князем Володимиром Святославічем.

Основні заняття кривичів це землеробство, а також скотарство і ремесла (залізоробне, ковальське, ювелірне та ін.). На землях К. утворилися Смоленське і Полоцьке князівства, а північно-західна частина їхньої території увійшла до складу володінь Новгорода.

Востаннє кривичі згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 1162 році. Так у Іпатьевськом списку крівічи згадані востаннє під 1128 а полоцькі князі названі кривичськими під 1140 і 1162. Після цього кривичі більше не згадуються в східнослов'янських літописах. Проте племінне ім'я кривичи ще досить довго уживалося в іноземних джерелах (аж до кінця XVII століття). У латиську мову слово krievs увійшло для позначення русичів взагалі.

( русский )

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. КРИВИИЧИ

Кривичи́ многочисленное восточнославянское племя (племенное объединение), занимавшее в VIX веках верховья Волги, Днепра и Западной Двины, южную часть бассейна Чудского озера и часть бассейна Немана. Иногда к кривичам причисляют и ильменских славян.

Кривичи были, вероятно, первым славянским племенем, двинувшимся из Прикарпатья на северо-восток. Ограниченные в своём распространении на северо-запад и запад, где они встретили устойчивые литовские и финские племена, кривичи распространились к северо-востоку, ассимилировав с жившими там финнами.

Поселясь на великом водном пути из Скандинавии в Византию (путь из варяг в греки), кривичи принимали участие в торговле с Грецией; Константин Багрянородный говорит о том, что кривичи делают лодки, на которых русы ходят в Царьград. Участвовали в походах Олега и Игоря на греков как племя, подчинённое киевскому князю; в договоре Олега упоминается их город Полоцк. Уже в эпоху образования русского государства у кривичей существовали политические центры: Изборск, Полоцк и Смоленск.

Считается, что последний племенной князь кривичей Рогволод вместе с сыновьями был убит в 980 новгородским князем Владимиром Святославичем. В Ипатьевском списке кривичи упомянуты в последний раз под 1128, а полоцкие князья названы кривичскими под 1140 и 1162. После этого кривичи больше не упоминаются в восточнославянских летописях. Однако племенное имя кривичи ещё довольно долго употреблялось в иностранных источниках (вплоть до конца XVII века). В латышский язык слово krievs вошло для обозначения русских вообще, а слово Krievija для обозначения России. Юго-западная, полоцкая ветвь кривичей также именуется полочанами. Вместе с дреговичами радимичами и некоторыми балтийскими племенами эта ветвь кривичей составила основу белорусского этноса.

Северо-восточная ветвь кривичей, расселённая главным образом на территории современных Тверской, Ярославской и Костромской областей, находилась в тесном контакте с финно-угорскими племенами.

Граница между территорией расселения кривичей и новгородских словен определяется археологически по типам захоронений: длинные курганы у кривичей и сопки у словен.

DREGOVICHS http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m64d6b60f.jpgДРЕГОВИЧИ

Ehttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifAST SLAVS ..BELARUSSIANS - DREGOVICHS .. ДРЕГОВИЧИ

The Dregovichs (Дреговичи in Russian, or Dregovichi), a tribe of Early East Slavs, which inhabited the territories down the stream of the Pripyat River and northern parts of the Right-bank Dnieper (the borders of the tribe's domain are still not eastablished to this day). The name of the tribe probably derives from the Russian word дрегва or дрягва (dregva, or dryagva, which means "swamp") due to the fact that the Dregovichs used to live in the marshlands.

The first known reference to the tribe is in the Primary Chronicle, and by the 12th century they were assimilated into the main East Slavic peoples.

The Dregovichs left some archaeological monuments of the 9th and the 10th centuries along the Pripyat, such as the remnants of agricultural settlements and kurgans with incinerated bodies (unlike the kurgans of 11-12th centuries with intact bones). One could find sepulchral structures that look like small wooden houses with span roofs.

The principal city of the Dregovichs was Turov. Other cities included Slutsk, Kletsk and Drutsk, all in the territory of the modern Belarus.

The chronicles do not tell historians much about the Dregovichs. We only know that they had their own princely rule in the city of Turov. In the 10th century, the lands of the Dregovichs became a part of the Kievan Rus and later - the Turov Principality. The northwestern part of the land of the Dregovichs became a part of the Polotsk Principality.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m241f6a8f.png

Turaw (Belarusian: Ту́раў; Russian: Ту́ров, also transliterated as Turov) is a town in Zhytkavichy district of Homel voblast of Belarus

Turaw is an ancient capital of the Dregovichs ethnos - one of the three Eastern Slav ingredients of Belarusian nation.

The first mention of Turaw is in the "Tale of Bygone Years" in 980. It is located in the South of Belarus in Palesse region.

Polissya (in Ukrainian), Полесье, or Poles'ye (in Russian), Polesie (Polish spelling), Пале́сьсе (Palyessye, Palesse) in Belarusian is one of the largest European swampy areas, located in the South-Western part of the Eastern-European Lowland. The meaning of the word polissya is close to "woodland".

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_26ddd980.jpg

Polissya lies within the territories of Belarus, Ukraine and Poland.

Locals are called Poleszuk (in Polish), or Polishchuk (in local Ukrainian dialect), Poleshchuk (in Russian), Palyashchuk (in Belarusian)).

Polissya is a marshy region that lines along the Pripyat River mostly in Southern Belarus (Brest, Pinsk, Kalinkavichy, Homel), Northern Ukraine (Volyn, Povna, Zhytomyr North of Kyiv, Chernihiv) and partially in Poland (Lublin) and Russia (Bryansk). It is a flatland within the watersheds of the Western Bug and Pripyat river. The two rivers are connected by the Dnipro-Bug Canal, built during the reign of Stanisław August Poniatowski, the last king of the Polish-Lithuanian Commonwealth

Among the numerous tributaries of the Pripyat are worthwhile mentioning the Horyn (Goryn), Stokhod(Stokhod, Stokhid), Styr, Ptich(Ptycz), Yasielda (Jasolda) rivers. The lagest towns in the Pripyat basin are Pinsk, Stolin, Davyd-Gorodok. Huge marshes have been considerably reclaimed in the 1960s - 1980s to increase the area of farming land. As a matter of fact, the reclamation is believed to have badly affected the biosphere and the climate along the course of the Pripyat river.

This region suffered severely from the Chernobyl accident, huge areas were polluted by radioactive elemants and now they are not suitable for living.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m47c67a0a.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_f3742b7.png

 

( русский)

 

ВОСТОЧНИЕ СЛАВЯНЕ .. ДРЕГОВИЧИ

Дре́говичи восточно-славянский племенной союз, обитавший между Припятью и Западной Двиной.

Скорее всего название происходит от древнерусского слова дрегва или дрягва, что значит болото

Под именем другувитов (греч. δρονγονβίται) дреговичи известны уже Константину Порфирородному как племя, подчиненное Руси. Находясь в стороне от Пути из варяг в греки, дреговичи не играли видной роли в истории Древней Руси. Летопись упоминает только, что дреговичи имели некогда свое княжение. Столицей княжества был город Туров. Подчинение дреговичей киевским князьям произошло, вероятно, очень рано. На территории дреговичей образовалось впоследствии Туровское княжество, а северо-западные земли вошли в состав княжества Полоцкого.

( украї́нська мо́ва )

СХİДНИİ СЛОВЯНИ .. ДРЕГВИЧІ

ДРЕГВИЧІ (від "дрягва", "дрега" - болото) одне із східнослов'янських племен (союзів племен), яке жило між Прип'яттю і Західною Двіною. Згадуються у "Повісті минулих літ".

Вважають, що назва дреговичі пов'язана з давньоруським словом "дрягва" болото і вказує на характер місцевості, де жило це плем'я.

Найбільшими містами дреговичів були Туров, Клецьк, Слуцьк та ін. Землі дреговичів становили самостійне князівство з центром у м. Турові. В 10 ст. це князівство увійшло до складу Київської Русі. Київський князь Володимир Святославич під час поділу Русі на уділи більшу частину землі дреговичів включив до Туровського князівства, південно-західна частина відійшла до Полоцького князівства.

(Беларуская)

УСХОДНІЯ СЛАВЯНЕ - БЕЛАРУСЫ .. ДРЫГАВІЧЫ

Дрыгавічы - правадыр (вождь) Дрыгавіт (дрыгва). Трясіна, страшное, гіблое болото.

Дрыгавічы усходнеславянскі зьвяз плямёнаў, якія жылі паміж Прыпяцьцю і Заходняй Дзьвіной. Магчыма, што назва паходзіць ад беларускага слова Дрыгва, якое захавалася ў сучаснай беларускай мове са старажытных часоў.

Самыя значныя гарады дрыгавічоў гэта Тураў, Клецак і Слуцак. Самастойным дзяржаўным утварэньнем дрыгавічоў было Тураўскае княства, частка якога потым увайшла ў склад старажытнай Полацкай дзяржавы.

 

 

 

Slavic Nature, the nature is our threasure.

(Slavenska Priroda., priroda je nae bogatstvo. Словенска природа, природа је наше богатство. Славянская природа, природа ето наше богатство).

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m371bbf87.jpg

wiev of the west Dvina river

 

 

 

KASZBI http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_53704e81.jpgKASCHUBIANS

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m16db84ee.png

Nie ma Kaszb bez Polonii, a bez Kaszb Polczi
No Kaszuby without Poland, and no Poland without Kaszuby

 

Jan Hieronim Derdowski

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m49a971c3.jpg

 

 

 

 

 

 

Kaszubian embroidery with its distinctive, stylized flowers is stitched in seven traditional colors: three blues, one for the sky, one for the ocean, one for the lakes; green for the forests; black for the ground; yellow for the sun; red for the blood of the people

Kashubian

The Pomeranian Voivodship (in Polish wojewdztwo pomorskie) is an administrative region or voivodship in northern Poland within the historic region of Eastern Pomerania.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m32451961.png

(1) Pomeranian voivodship (1999-), administrative and local government unit of the

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_659a5ebf.jpg

Legend has it that when God created the world, the Kashubian land was very poor. Angels, who were very sad and concerned about the fate of the Kashubian people, went to God to plead for help. In response to their pleas the gracious God adorned the barren land with hills, lakes and forests and made it colourful and picturesque. Indeed, nowhere else can you find such a picturesque mixture of the wanders of nature as in Kashubia. Kashubia is beautifully seated in the northern part of Poland. It is divided into three parts, each boasting its own unique and unusual geographical features. To the north the Kashubian land is bordered by the Baltic Sea and to the south its borders reach as far as Tuchola Forests (Bory Tucholskie). The first part of Kashubia, called Norda, is located in the north. This area possesses a varied (How is it varied? You may want to explain this) and scenically impressive section of the coastline. Its golden beaches, dunes, and fresh sea breeze easily capture tourist attention. The picturesque towns on the coastline - Jurata, Chalupy, Jastarnia and Hel seated in Hel Peninsula were originally the centre of the fishing industry (which fishing industry - Polish or Kashubian?). The second part of Kashubia, located to the south of Norda, is Central Kashubia. Central Kashubia is comprised of the towns/cities of Kartuzy, Zukowo, Koscierzyna, Bytw, Sierakowice as well as a great number of quiet and peaceful villages. This is the heart of Kashubia, full of rolling hills, meandering rivers and streams, clean lakes, and forests which provide shelter to a variety of wild animals. The third part of Kashubia is Southern Kashubia. This area is seated on two rivers: the River Brda and the River Wda, and is widely revered to the outstanding beauty of its many forests. The origin of the word "Kashubia" is very obscure. One of the most popular theories says that it derives from a word describing a marshy land. The Kashubians live in a territory that includes the ex province of Gdansk, the ex province of Slupsk and the northern part of the ex province of Bydgoszcz. Today Kashubia is populated by approximately half a million native Kashubians. The beauty of the region, however, has attracted many people from other parts of Poland to settle there. Many Kashubians also live abroad. For various reasons-economic or political-many Kashubians now live in Western Europe, Canada, and the United States.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m53aa7f58.jpgKANA

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5bb1a62.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m2dba1f8d.jpg

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_6e74732e.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7a000ae5.pnghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5f7a25ac.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_270da502.png

Kashubians (also "Kassubians," or "Cassubians," in Kashubian: "Kaszbi") are a Slavic ethnic group.

It is believed that their ancestors came into the region between the Oder and Vistula rivers over 1500 years ago. They are direct descendants of Pomeranians, who took their name from the fact that they settled down in Pomerania (from Slavic: Pomor'e - the land along the sea). Their 'capital' city is Gdansk (Gdunsk) in Pomerania. Among the larger towns, Gdynia (Gdini) contains the biggest percentage of people of Kashubian origins. The main occupation of the Kashubians was fishing in the past and now it's mainly tourism.

In modern times some 200,000 Kashubians still speak Kashubian, a West Slavic language belonging to the Lekhitic group of languages in northern Poland. Many Polish linguists consider Kashubian to be a Polish dialect. In some towns and villages Kashubian is the second spoken language after Polish. The language appears on some streets signs and is also taught at schools.

There are other traditional Slavic ethnic groups inhabiting Pomerania i.e. Kociewiacy, Borowiacy, Krajniacy and others. The dialects spoken by these are between Kashubian and the Polish dialects of Great Poland and Mazovia. It might indicate that they are not only descendants of ancient Pomeranians but also settlers who arived to Pomerania from Great Poland and Masovia in the Middle Ages. However this is only one possible explanation.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m6eae28da.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5d2ca736.png

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3388442c.jpg

 

( Kaszbsczi )

ZPADNI SŁOWIAŃIE - POLACY .. KASZBI .. KASZUBI

Kaszbi (pl. Kaszubi, mie. Kaschuben) są zpadnosłowiańską etniczną grp, atochtonicznym ldztw Pmrsczi. W dzysdniowim czasu Kaszbi są jedurnyma bezpstrzdnyma trokama Pmrzanw. Przdną rganizacją, zrzeszającą Kaszbw w Plsce je Kaszbsk-Pmrscz Zrzeszeni. Dzysdniowi Kaszbi mieszkają przede wsztczim w Prnkwi Pmrsce, w krzach pcczim, wejrowsczim, kartsczim, lbrsczim, btowsczim, kscrsczim, nordowim dzlu chnicczig krzu zs prnkwim dzlu stłpsczg krzu. W krzach lbrsczim, btowsczim stłpsczim na wnożna m pwtrzny charakter - p II swiatowi wjnie Kaszbi zamieszkale na mlach swji pierwoszny wnożny, po wwiezeniu z ni miemiecczg ldztwa przez wszzn Plsczi Ldowi Repbliczi. Dzl Kaszbw mieszk tż na emigracji, soblw w Kanadze, USA, Miemiecce i Plsce.

Kaszbi są w prosti rdze trokama Pmrzanw - wczasnych słowiańsczich plemion z bnd Pmrsczi, chtrnech miono wz s d miona zemi (słowiańscz Pomore - p mrze). znaje s, że przdkwie Kaszbw zjawile s w ti bńdze midze dr a Wisłą wicy jak 1500 lat nazt. Nstarsze zapisnczki miona są z XIII s. w sztplu ksyża Pmrsczi Barnima I, czde panowale ni w klim Sztetna.

W glowim spisnk ldzy, chtren s dbł w Plsce w 2002 rok, bls 5100 sb zdeklarowało swją apartną kaszbską nrodnosc, ale 51 000 pdało kaszbsczi jak swj rodny jzk. Wielu Kaszbw chcało pdac plską nrodnosc prznleżnot do kaszbsczg etniczneg karna, trzmając s za rwno Plchw Kaszbw. Ni bło rwnak taczi mżnot b deklarowac jiną nrodnosc prznleżnot do etniczneg karna ab wicy nigle jedną nrodnosc. Bł głos, że spisnk bł sfalszowany a wiele ldzy nie mgło pdac kaszbsczi nrodnosc. Rwnak, bls pr taczich przpdkw sta dokzanch.

Kaszbi są gwsnym ldztw przgrańcza, chtren w cządze stalat żł w mlu zmieniającym krajową prznależnot. Wielu z nich pddło s germanizacji cz plonizacji, praw to miało mszowi ab ntrny charakter. Wielu znnych prusczich cz miemiecczich wjskwich miało kaszbsczi pchdznk, ale ni czle s do parłcz z domcą klturą ab pddwale s ni całownemu zarwaniu w zstnym pkleniu. Dlte drg akrtno definiowac, chtrną z historcznych sztatur mże znac za Kaszba, a chtrną za Miemca ab Plcha kaszbsczg pchdznk.

Dzl Kaszbw trzmł apartną kltur jzk. Dzysdniow w socjologiji historji panuje dba, że Kaszbi są etnicznym karn plsczg nrodu. Wikszosc Kaszbw m dbeltną identifikacj - nrodną plską etniczną kaszbską. Wielu nrodnch dzejrzy w Pmrsczi w czasie zarabczeni zs nleżnikw samstjnoscowig pdzemi miało kaszbsczi pchdznk.

Kaszbsk nrodn rsznota, choc ni nleżi do przdng żoch w kaszbsko-pmrscz rsznoce, m rwnak wielelatną zwcz. Florian Cenwa bł db, że Kaszbi są apartnym słowiańsczim nrod. W midzewjnowym cządze jeg db prowadzle dali dzejrze z karna tzw. "Zrzeszeńcw", chtrni w PRL bl represjonowani b UB a pzdni przez SB zepchnicy na zberk glowi dzejnot. P 1989 rok ną samą db w kaszbsczi rsznoce reprezentowało pismiono Tatczzna, dzysdniowo zs Kaszbsk droda.

W szłoce dzelel s ni na wiele etnicznch pdkarnw, zjinaczonch jzkw klturow, midz jinszima: Mrzanie, Rbc, Blc, Lesc, Jzc (jinaczi Mcnic), Gch, Krbanie, Zabrc. Za wjimk Blkw Gchw rol nch bnowch pdzlnkw je wiele misz jak cziledzesąt lat nazd. Stolcą Kaszbw je Gduńsk, ale miast z nwikszim jich procent je Gdini.

Pierszi rz miono kaszbsczg rtu wstąpiło w 1238 r. w dokmeńce wstawionym przez papieża Gregra IX w titlu zpadno-pmrsczich ksyżtw dux Slavorum et Cassubia. Barnim III (1320-1368) nadł so miono dux Cassuborum ("ksyż Kaszbw"). Na spdlim mirni gd z Westfaliji w 1648 r., p trzdzstalatni wjnie, dzl Zpdni Pmrsczi stł Szwecczi a szwecczi krl d 1648 do lat 20. XVIII s. titelowł s jakno "Ksyż Kaszbw".

Prusczi parlament (Landtag) w Knigsberg (Krlewiec) w 1843 dbł, b zmienic jzk w kscłach z plsczg na miemiecczi, leno nen rozsądznk stł wnetka zniesony. W 1852, naczto czc kaszbsczg w gimnazjum w Wejrowie.

W latach 30. XIX s. czileset Kaszbw wwanożiło do Kanady dze założl jistniejącą do dzys kloni Wilno w grfizni (an. county) Renfrew w Ontairo. W lata 70. XIX s. Kaszbi Miemce założl rbacką wiosk na strowie Jones w Milwaukee. Nie mieli rwnak prawa miectwa do ti zemi, tej przdnic Milwaukee eksmitowal jich jakno bezprawnch mieszkańcw w latach 40. XX stalata zjinaczel ną zemi w przemsłową bnd.

Pierszim pismion w całosce p kaszbsk bł katzms Lutera z 1643 rok (dalszi edicje w 1752 1828). czał sadzel kaszbizn Mrongovius w 1823 1828, rusczi czałi Hilferding, a pzdni tż Biskupski (1883, 1891), Bronish (1896, 1898), Mikkola (1897) Nitsch (1903). Wżny sdzk to słwrz Stefana Ramłta Słownik języka pomorskiego, czyli kaszubskiego z 1893 a tż Fridrich Lorentz Slovinzische Grammatik, 1903, Slovinzische Texte, 1905, Slovinzisches Wrterbuch, 1908.

Pierszim rsznik kaszbsko-pmrscz nrodowi rsznot bł Florian Cenwa. n zabdowł kaszbsczi alfabt, pisł kaszbską gramatik (1879), opblikwł etnograficzną historczną lteratur żcim Kaszbow (Skrb kaszbsko-slovjnckj mv, 1866-1868) a tż jinsze knżczi. Jinym kaszbsczim sdzcą bł Hieronim Derdowsczi. Pzdni bli Młodokaszbi prowadzeni b Aleksandra Majkwsczg sdzc pisząc w pismionie Zrzsz Kaszbsk (grpa Zrzszinc), chtrni wniesli wildżi wkłd w rozwic kaszbsczg lteracczg jzka.

W 2005 r. kaszbsczi jzk p rz pierszi mżna bło wbrac na maturowim ekzaminie. Nie zdrząc na młe tim zainteresowani (kaszbszczi wbrało bls 23 czniw), to je wżny dzl chrni kaszbsczi kltur.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_aa19624.png

bjim kaszbizn kl kńca XX wiek

(polski)

SŁOWIANIE ZACHODNI - POLACY KASZUBI .. KASZBI

Kaszubi (kasz. Kaszbi) to zachodniosłowiańska grupa etniczna wywodząca się w prostej linii od Pomorzan. Zamieszkują oni Pomorze Gdańskie i wschodnią część Pomorza Zachodniego. Dzielą się na wiele podgrup etnograficznych, zrżnicowanych językowo i kulturowo, między innymi są to: Morzanie (Mrzanie), Rybaki (Rbc), Bylacy (Blc), Lesacy (Lesc), Jzcy (Jzc, inna nazwa Mucnicy - Mcnic), Gachy (Gch), Krubanie (Krbanie), Zaboracy (Zabrc).

Wspłcześnie Kaszubi zamieszkują w następujących powiatach wojewdztwa pomorskiego: puckim, wejherowskim, kartuskim, lęborskim, bytowskim, kościerskim, płnocnej części pow. chojnickiego oraz wschodniej części pow. słupskiego. W pow. lęborskim, bytowskim i słupskim osadnictwo to ma w przeważającej mierze charakter wtrny - po II wojnie światowej Kaszubi zasiedlili tereny swojego pierwotnego osadnictwa po wysiedleniu stamtąd ludności niemieckiej przez władze PRL. Największe kaszubskie diaspory to: Kanada, USA i Niemcy

Kaszubi stanowią typową ludność pogranicza, ktra w ciągu wielu wiekw żyła na terytorium zmieniającym przynależność państwową. Wielu z nich uległo germanizacji lub polonizacji, proces ten miał charakter przymusowy lub naturalny. Wielu znanych wojskowych pruskich i niemieckich miało pochodzenie kaszubskie, ale nie poczuwało się do związkw z rodzimą kulturą lub ulegały one całkowitemu zerwaniu w następnym pokoleniu. Z tego powodu trudno dokładnie zdefiniować, ktrą z postaci historycznych wolno uznać za Kaszuba, a ktrą za Niemca lub Polaka pochodzenia kaszubskiego.

Część Kaszubw zachowała własną kulturę i język. Wspłcześnie w socjologii i historii dominuje pogląd, że Kaszubi stanowią grupę etniczną narodu polskiego. Zdecydowana większość Kaszubw posiada podwjną identyfikację - narodową polską i etniczną kaszubską. Wielu polskich działaczy narodowych na Pomorzu w okresie zaborw oraz członkw podziemia niepodległościowego w czasie okupacji było pochodzenia kaszubskiego.

W Spisie Powszechnym z 2002 r. 5100 obywateli polskich zadeklarowało narodowość kaszubską. Jest to ok. 1% całej społeczności kaszubskiej. Rzeczpospolita Polska nie uznaje tych deklaracji za wiążące (podobnie w przypadku Ślązakw), stąd Kaszubi nie znaleźli się na oficjalnej liście mniejszości narodowych sporządzonej przez MSWiA.

Kaszubski ruch narodowy, choć nie należy do głwnego nurtu w ruchu kaszubsko-pomorskim, ma jednak długoletnią tradycję. Za odrębny nard słowiański uważał Kaszubw Florian Ceynowa, w okresie międzywojennym jego myśl kontynuowali działacze z kręgu tzw. Zrzeszeńcw, ktrzy w PRL byli represjonowani przez UB, a następnie SB i zepchnięci na margines działalności publicznej. Po roku 1989 tę samą myśl w ruchu kaszubskim reprezentowało pismo Tatczzna, obecnie zaś Kaszbsk droda.

Z powodu odmienności językowej oraz przywiązania do religii rzymskokatolickiej, ktre powodowało niechęć Kaszubw do idei komunizmu, byli oni posądzani o separatyzm, tj. chęć oderwania od Polski części jej terytorium. Oskarżenia te nie miały pokrycia w rzeczywistości, ale w okresie PRL służyły antagonizowaniu Kaszubw z pozostałą ludnością Polski i przybierały na sile w okresie kolejnych kryzysw politycznych, np. w 1968 i 1970 r. Wspłcześnie nawet najbardziej radykalny nurt w ruchu kaszubskim - narodowy - nie kwestionuje historycznych związkw Kaszubw z Polską, zaś swoje postulaty ogranicza do troski o rozwj ojczystego języka, kultury oraz dbałości o własną tradycję historyczną.

W 1906 roku otwarto we Wdzydzach pierwsze na ziemiach polskich muzeum na wolnym powietrzu - skansen, stworzony przez Izydora i Teodorę Gulgowskich. Obecnie jest to Kaszubski Park Etnograficzny

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_a79a70a.pngflaga kaszub

 

 

SĻOWIŃCY http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m77bfe0b4.jpgSLOVINCIANS

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifWEST SLAVS .. POLES SLOVINCIANS .. SĻOWIŃCY

West Pomeranian Voivodship

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4b35e846.png

 

pl:Wojewdztwo_zachodniopomorskienl:Westpommerende:Woiwodschaft Westpommern

 

Slovincian stricity

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m3d389576.png

The West Pomeranian Voivodship

In the 19th century, a Russian ethnographer found a Slavic ethnic group populating Eastern parts of Western Pomerania. He called them Slovincy, despite the fact that their language was so closely related to Kashubian that it could be regarded as its dialect. Slovincians regarded themselves as Kashubs-Lutherans and their language as Kashubian.

After the unification of Germany in 1871, the former Prussian province of Pomerania became part of national Germany. The Slavic language was gradually reduced and replaced by German.

The same process happened for Kashubians. Nevertheless, the fact that Kashubians were Roman Catholics and Kulturkampf set them against government policies, and also due to support from the growing Polish nationalism, Kashubians survived until the Treaty of Versailles put them under Polish government.

At the same time, the Slovincy were left in the borders of Germany, where they shared the faith of Germans, including taking part in Nazism.

Areas populated by the Slovincy became part of Poland in 1945. The fact that the Slovincy took part in WWII on the German side prevented the new Polish government from regarding them as Slavic brothers. The last speakers lived in parishes of Schmolsin and Garde in Pomerania before they left for Germany after 1945, so the Slovincian language became extinct around 1950. Język słowiński

(polski)

SŁOWIANIE ZACHODNI - POLACY .. SĻOWIŃCY

Słowińcy - nazwa nadana reliktowej grupie ludności pomorskiej, zamieszkujących niegdyś tereny nad jeziorami Gardno i Łebsko (płnocno-zachodnia część wojewdztwa pomorskiego) przez rosyjskiego etnografa Aleksandra Hilferdinga. Nazwa ta nie była używana przez samych Słowińcw. Uważa się, że posługiwali się językiem słowińskim z grupy językw pomorskich (języki słowiańskie). Są blisko spokrewnieni z Kaszubami i prawdopodobnie ich język był po prostu dialektem tego języka, a od Kaszubw rżnili się wyznaniem i brakiem poczucia wsplnoty z Polakami.

Od XVIII wieku, Słowińcy ulegali naciskom germanizacyjnym np. stopniowo, w kolejnych wsiach obowiązywał nakaz prowadzenia mszy w języku niemieckim.

Po roku 1945 Słowińcy, traktowani jako Niemcy - zamieszkujący przed wojną ziemie niemieckie i posługujący się językiem z licznymi naleciałościami niemieckimi, byli szykanowani i wysiedlani. Wielu z nich zmuszono do emigracji do Niemiec. Znaczna liczba znalazła się w obozie przesiedleńczym w dzielnicy Hamburga, Finkenwerder; osiedlając się pźniej w kilku sąsiadujących ze sobą dzielnicach miasta i pobliskich wsiach. Nie wszyscy jednak zostali wysiedleni; dzięki rżnym zabiegom udało się zatrzymać migrację ludności ze wsi Kluki - około 100 osb, jednak w większości wyemigrowali oni do Niemiec w latach 1970.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifMAZUR http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7fbc8cde.jpgMAZURY

WEST SLAVS .. POLES MAZUR .. MAZURY

Mazur

Warmia i Mazury (officially, the Warmińsko-Mazurskie Voivodship) is an administrative region or voivodship of north-eastern Poland. The capital is Olsztyn.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m2c5ef91d.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m38ecb413.jpg

The Masovian Voivodship (in Polish wojewdztwo mazowieckie) is the largest and most populous of the sixteen Polish administrative regions or voivodships created in 1999

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m6bd4cb81.png

Mazur is a Polish ethnic group from Mazovia (Catholics) or East Prussia (Protestant).

Their name derives from the Lekhitic tribe of Masovians (Mazowszanie) who gave their name to the land of Masovia (Mazowsze). In the Middle ages the inhabitants of the northern part of Masovia were called Mazurzy. Between the XIV and XVII centuries, settlers from northern Mazovia moved to former teritories of Old Prussians following their conquest by Teutonic Order.

Because of the influx of Masovians into the lake region of East Prussia the area received the descriptive name short Masuria, while the people of East Prussia were East Prussians (Ostpreussen). The East Prussians including the immigrants from Masovia, were Protestants, thus can be differentiated from the Catholic Polish Mazurzy from Masovia.

From their name the lake region of East Prussia was called Mazury.

Example of germanisation: Oletzko County refers to historical East Prussia County with capital in Oletzk. The county was populated by Masurs, ethnic Polish group. In the process of germanisation, the number of Polish-speaking people decreased.

(Polski )

SŁOWIANIE ZACHODNI - POLACY .. MAZURY

Mazury (także Mazowsze Płnocne, Mazowsze Pruskie; niem. Masuren) - kraina historyczno-etnograficzna w Polsce płnocno-wschodniej. Administracyjnie wchodzi w skład wojewdztwa warmińsko-mazurskiego, geograficznie jest częścią Pojezierza Mazurskiego i Pojezierza Iławskiego.

Mieszkańcy Mazur, w odrżnieniu od sąsiedniej Warmii, byli w większości protestantami. Wraz z reformacją narodziła się odrębność krainy - wiara stała się głwnym wyznacznikiem ludności zamieszkującej Prusy. Katolicka Warmia do 1772 r. wchodziła w skład Polski, pozostała część kraju przeszła na protestantyzm.

Podział Prus Wschodnich w 1945 r. ułatwił określenie granic Mazur. Mazury to dzisiaj polska część dawnych Prus Wschodnich bez Warmii i Żuław. W zasadzie pokrywa się z terenem zamieszkanym przez jedno z plemion pruskich - Galindią.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_50145d04.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifŚLĄZACY http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m26a6a096.jpgSILESIANS

WEST SLAVS .. POLES - SILESIANS .. ŚLĄZACY

Silesia or Silesian Voivodship(1) is a administrative region and local government unit in Poland, established in 1999

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m725c37dd.png

The Lower Silesian Voivodship (in Polish wojewdztwo dolnośląskie) is an administrative region or voivodship in south-western Poland.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_mdf17f57.pnglower Silesia

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_76994c20.jpg

Lower Silesia - map of the region

Dolny Slask - mapa samochodowa

Opole Voivodship (since 1999) or Opole Silesia (Polish: wojewdztwo opolskie, Śląsk Opolski)

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7929ea40.png

upper Silesia http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_c264c21.jpg

Moravian-Silesian Region (in Czech Moravskoslezsk kraj) is an administrative unit (kraj) of the Czech Republic, located it the north-eastern part of its hitorical region of Moravia and in the whole Czech part of the historical region of Silesia

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7a3da53d.pngcapitol Ostrava

Silesianhttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_1d7cdc00.png

Silesian (Upper Silesian) is spoken by the Silesian ethnic group (both Polish, Silesian and German nationalities) living in the region of Upper Silesia. It must not be confused with the Silesian dialect of German (Lower Silesian) spoken by the Silesian people in the same region. Cataloged in Ethnologue as dialect of Polish, Upper Silesian.

Majority of Slavic linguists consider it as a dialect of Polish, however some people regard it as a separate language belonging to the West Slavic branch of Slavic languages, together with Polish, Upper and Lower Sorbian, and other Lekhitic languages) as well as Czech and Slovak.

According to the last census in Poland (2002) some 70,000 people declared Silesian as their first language, and some 170,000 people declared Silesian nationality. However, the total number of Silesian speakers (the majority of whom do not condiser it as a separate language) exceeds 2 million.

There are also about 100,000 Silesian speakers living in the Czech Republic. Besides, about 40,000 thousand people in Czech Republic declared Silesian nationality.

(polski)

SŁOWIANIE ZACHODNI - POLACY .. ŚLĄZACY

Ślązacy (niem. Schlesier, śl. Ślnzoki) - mieszkańcy Śląska. Ślązacy są grupą etniczną mającą cechy protonarodu. Zamieszkują głwnie Grny Śląsk na terenie Polski i Czech oraz na emigracji Niemcy i USA. Istnieją też mniejsze skupiska Ślązakw w całej Europie

Nazwa Ślązacy może wywodzić się od rzeki Ślęza, wyrazu slęg (oznaczający wilgotny, mokry) lub gry Ślęży. Ślężanami określano plemię zachodniosłowiańskie, następnie w X wieku nazwę tą przejął cały obszar dorzecza grnej i środkowej Odry. Polska literatura z XIX i XX wieku, Ślązakami określa autochtoniczną ludność, zamieszkującą Śląsk.

Nazwa Ślązacy może wywodzić się od rzeki Ślęza, wyrazu slęg (oznaczający wilgotny, mokry) lub gry Ślęży. Ślężanami określano plemię zachodniosłowiańskie, następnie w X wieku nazwę tą przejął cały obszar dorzecza grnej i środkowej Odry. Polska literatura z XIX i XX wieku, Ślązakami określa autochtoniczną ludność, zamieszkującą Śląsk.

Nasilona germanizacja Śląska, prowadzona przez kilka wiekw, spowodowała wynarodowienie ludności zamieszkującej te tereny. Ludność polska zamieszkująca Grny Śląsk częściowo oparła się germanizacji. W okresie dwudziestolecia międzywojennego zarwno Polska, jak i Niemcy określały ludność żyjącą na Śląsku wyłącznie jako Polakw albo Niemcw. W niewielkim stopniu rozrżniano grupy ludności o mieszanej narodowości lub nie określające swojej narodowości. Natomiast władze czechosłowackie wprowadziły w latach 20. XX wieku pojęcie narodu śląskiego na użytek spisw powszechnych przeprowadzanych w tym kraju. Wpisując bez wiedzy zainteresowanych narodowość śląską administracja czechosłowacka obniżała w statystykach liczebność ludności polskojęzycznej żyjącej na Śląsku Opawskim oraz w należącej do Czechosłowacji części Śląska Cieszyńskiego (tzw. "Zaolziu"). We wspłczesnych Czechach to obywatel deklaruje swoją narodowość.

W czasie drugiej wojny światowej, władze III Rzeszy wprowadziły spis ludności. Odnotowywano wtedy przypadki wypełniania rubryki narodowościowej jako "Schlonsaken" lub "Oberschlesier", jednak na podstawie rozporządzenia z marca 1941, wpis taki był skreślany. Ludzie, ktrzy wypełnili tak rubrykę musieli otrzymać jedną z innych czterech grup narodowościowych. Osoby te ze względu na bycie autochtonami, najczęściej otrzymywały 3 kategorię.

Dokładna liczba osb poczuwających się do bycia Ślązakami jest trudna do ustalenia. Spis Powszechny z 2002 zezwalał na udzielenie tylko jednej odpowiedzi na pytanie o narodowość, więc możliwe jest, że wiele osb poczuwających się do bycia polskimi Ślązakami wybrało narodowość polską. Podobne wątpliwości pojawiają się po stronie czeskiej, gdzie dużo osb na należącej do Republiki Czeskiej części Śląska Cieszyńskiego, posługujących się na co dzień lokalną odmianą dialektu śląskiego deklaruje swoją odrębność językową przez zadeklarowanie narodowości polskiej.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gifKOCIEWIACY http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m1038ee3.jpgKOCIEWIACY

WEST SLAVS .. POLES - KOCIEWIACY

The Kociewiacy are a Polish ethnic group. They live in Pomerania south of Gdansk. Their biggest city is Starogard Gdanski. The region they inhabit is called Kociewie and has well developed industry and agriculture. Most of the Kociewiacy are Roman Catholics.

They live next to the other important ethnic group in the area, the Kashubians.

Kociewie is a region in northern Poland, Pomerania, south of Gdansk . Their biggest city is Starogard Gdanski. It has well developed industry and agriculture.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4f778764.jpg

kociewie http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m368210d7.png

west pomerania - kociewie and Kaszuby http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m2538b1f.png

Where the rivers of Wda and Wierzyca

(Dzie Wierzyca, Wda)
With the song of silver waves
(Przy śrebrnym fal śpiewie)
Flow their waters afar
(Nies woda w dal)
That's where our Kociewie is
(Tam nasze Kociewie)

"Mi z Pomorza Kociewiaki,
psiankni ziami swojaki lud
Stelim twardo u wrt Wisli
trwmi tutaj nasz rd".

"Śpiewka Kociewska" W. Kirstein

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m235cc4e6.jpg

( polski)

SŁOWIANIE ZACHODNI - POLACY .. KOCIEWIACY

Kociewie - region etniczno-kulturowy we wschodniej części Borw Tucholskich, położony w dorzeczu Wierzycy i Wdy, na lewym brzegu Wisły. Ze względu na to, że przynależność terenw do tego obszaru jest definiowana na podstawie kryteriw etnicznych oraz językowych (gwarowych) dotyczących zamieszkującej je ludności, to granice tego terytorium są płynne. Znane jest na przykład takie oznaczenie zasięgu Kociewia: wschodnia granica na mniej więcej 120 kilometrowym odcinku Wisły od wsi Topolinek koło Świecia do wsi Czatkowy koło Tczewa płnocno-zachodnia granica na linii Trąbki Wielkie-Wysin-Liniewo-Nowe Polaszki-Konarzyny południowo-zachodnia granica biegnąca przez Czarną Wodę, Osieczną, Lińsk, Lniano, Bukowiec, Gruczno do Topolinka. Kociewie zamieszkuje ok. 250 000 mieszkańcw. Stolicą Kociewia jest Starogard Gdański, natomiast największym miastem regionu jest Tczew. Kociewie posiada swą własną gwarę.

Sejmik wojewdztwa pomorskiego ustanowił rok 2005 rokiem kociewskim. Co 5 lat na Kociewiu odbywają się Kongresy Kociewskie i tak pierwszy miał miejsce w 1995 r., drugi - w 2000 r., a trzeci - w 2005 r. Spotykają się na nich samorządowcy oraz regionaliści, aby dyskutować o sprawach związanych z regionem.

7 marca 2003 r. ustanowiono herb i hymn Kociewia.

Pierwszy zapis nazwy w formie Gociewie pochodzi z 10 lutego 1807 r. z meldunku ppłk. Hurtyga do generała Jana Henryka Dąbrowskiego. Kolejne znane zapisy mają już formę Kociewie (Florian Ceynowa, Oskar Kolberg) - II połowa XIX wieku.

W 2007r. po raz pierwszy ogłoszono 10 lutego jako Światowy Dzień Kociewia.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_1345debe.pngTam nasze Kociewie

 

WEST SLAVS LUSATIAN SORBS

S O R B S OF L U S A T I A THE S M A L L E S T S L A V I C N A T I O N

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m36b727ee.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_10a84eb2.png

Lusatia in the European continent

Upper Sorbian (hornjoserbsce

Sorbian alphabet/ (Hornjo)serbski alfabet

a b c ć č d dź e ě f
g h ch i j k l ł m n
ń o p r ř s t u
w y z

A

B

C

Č

D

DŹ

E

Ě

F

G

H

CH

I

J

K

Ł

L

M

N

Ń

O

()

P

R

Ř

S

T

Ć

U

W

Y

Z

a

b

c

č

d

dź

e

ě

f

g

h

ch

i

j

k

ł

l

m

n

ń

o

()

p

r

ř

s

t

ć

u

w

y

z

Lower Sorbian (dolnoserbski)

A

B

C

Č

Ć

D

DŹ

E

Ě

F

G

H

CH

I

J

K

Ł

L

M

N

Ń

O

P

R

Ŕ

S

Ś

T

U

W

Y

Z

Ź

a

b

c

č

ć

d

dź

e

ě

f

g

h

ch

i

j

k

ł

l

m

n

ń

o

p

r

ŕ

s

ś

t

u

w

y

z

ź

 

ŁUICE

SERBJA

SORBIA

LUSATIA

 

ŁUICA- ŁUYCA

The Sorbs (also Lusatians or Lusatia Serbs) are a relatively small west Slavic people, living as a minority in the region known as Lusatia in the German states of Saxony and Brandenburg (in former GDR territory).

They belong to the same language group as the Poles, Czechs, Slovaks and Kashubians, and are also known as Lusatian Serbs or Serbs of Luice.

Historically, the Sorbs are the last reminder of the Slavic peoples living in most of what is now Eastern Germany until the high Middle Ages. Most Slavs in the area were Germanized or driven away during the German Drang nach Osten of the 12th and 13th centuries.

The Sorbs have been a much-persecuted group of western Slavs, especially in Nazi Germany, which viewed Slavs as a people designed to be slaves for the Aryan race.

In today's Germany they have certain minority rights, for example the right to send their children to Sorbian-language schools, the right to use Sorbian in dealings with local government, and the right to bilingual road signs.

The fact that almost the whole Sorbian nation lives inside Germany and has German citizenship means that their loyalty to the German nation is not questioned by the German public as much as is (unfortunately) the case with some other minorities.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_8d368cb.pnghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3506f5d4.jpg

flag of Lusatian Sorbs emblem of Lusatian Sorbs

Location ..

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5529171f.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5e2c2944.png

 

Location ..

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_444da43e.png

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m516c72db.jpg

an old map

Location ..

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_6fc25056.png

A map of Upper Lusatia

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_mc02a7fe.png

 

A map of Lower Lusatia

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_28b04831.jpg

Lusatia in the past

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m5253897c.pnghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_2e2906db.png.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m37a5bcc4.jpg

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5398b30f.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_350d9690.jpg

 

ŁUYCA SORBIA http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m64291cb3.jpgŁUICA SERBJA

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4a15cb67.gif

LUSATIA ŁUISKY SERBJA-ŁUYSKY SERBY

SERBJA SERBI

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m7ccc3a0b.pnghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m242380cb.png

AREA: -

POPULATION: 60 - 120 000

OFFICIAL LANGUAGES: SERBĆINA SERBIAN

DEUTSCH - GERMAN

 

 

 

 

Rjana Łuica

Rjana Łuica,
sprawna přećelna,
mojich serbskich wtcow kraj,
mojich zbnych sonow raj,
swjate su mi twoje hona!

Časo přichodny,
zakćěj radostny!
Ow, zo bychu z twojeho
klina wuli muojo,
hdni wěčnoh wopomnjeća!

Serbska hymna

 

hudźba/Musik:

Korla Awgust Kocor


słowa/Text: Handrij Zejler

 

Rědna Łuyca

Rědna Łuyca,
spawna, pśijazna,
mojich serbskich woścow kraj,
mojich glucnych myslow raj,
swěte su mě twoje strony
.

Cas ty pśichodny,
zakwiś radostny!
Och, gab mue stanuli,
za swoj narod źěłali,
godne nimjer wobspomnjeśa!

Die sorbische Hymne

 

Muzik Korla Awgust Kocor

 

Tekste Handrij Zejler

 

Auf die sorbische Lausitz

Lausitz, schnes Land,
wahrer Freundschaft fand!
Meiner Vter Glcksgefild,
meiner Trume holdes Bild,
heilig sind mir deine Fluren!

Blhst du, Zukunftszeit,
uns nach bittrem Leid?
Oh, entwchsen deinem Scho
Mnner doch, an Taten gro,
wrdig ewigen Gedenkens!

 

Lusatia, fair land,

Lusatia, fair land,

For ever true friend,

You're my Sorbian father's home

All my dreams' heavenly dome,

Blessed to me are your meadows.

All ye days to come,

Blossom in full prime!

Oh, may that your heavenly midst

Be born men of mighty deeds,

Worthy of eternal glory!

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_383b6c24.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_4e441b1a.jpg

 

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m242380cb.png

The flag of the Sorbs was first mentioned in 1842. On 23 March 1848 the order blue (top), red, white (bottom) was established by representatives in Berlin of several Slavic peoples. The order was chosen for practical reasons to distinguish it from the flags of other Slavic nations. In 1912 the Bund Lausitzer Sorben, the Domowina, was established as umbrella-organisation of all Sorb associations. It was forbidden by the Nazis from 1937 till 1945. The flag of the Sorbs was already forbidden in1935 When in the spring of 1945 the Russian and Polish troops entered Lausitz, the flag was flown again, at 17 May 1945 officially by the Domowina.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7f2d480.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_703a2761.jpg

Michael Ballack is one of the most famous Lusatian Sorb today

Michael Ballack (born September 26, 1976 in Grlitz, then East Germany) is a German football player. Ballack has been included in the FIFA 100.

Michael Ballack (26. September 1976 in Grlitz) ist ein deutscher Fuballspieler und aktueller Mannschaftskapitn der deutschen Nationalmannschaft.

Michael Ballack (ur. 26 września 1976 w Grlitz, niemiecki piłkarz, grający na pozycji pomocnika. Jest podstawowym zawodnikiem reprezentacji Niemiec.

Михаел Балак (нем. Michael Ballack), надимци Михи и Бале, је тренутно један од најплаћенијих и најпопуларнијих немачких фудбалера. Играч је средине терена, способан притом да игра и на другим позицијама - поготово се истиче у одбрани. Рођен је 26. септембра 1976 у градићу Герлиц, на крајњем истоку Немачке, у покрајини Саксонија (некада ДДР). Пореклом је лужички Србин. Један је од Фифиних 100 најбољих живих играча.

Michael Ballack, nadimci Mihi i Bale je trenutno jedan od najplaćenijih i najpopularnijih njemačkih nogometaa. Igrač je sredine terena, sposoban pritom da igra i na drugim pozicijama - pogotovo se ističe u odbrani. Rođen je 26. rujna 1976 u gradiću Grlitz, na krajnjem istoku Njemačke, u pokrajini Saksonija (nekada DDR). Porijeklom je luički Srbin. Jedan je od Fifinih 100 najboljih ivih igrača.

(hornjosebsce)

ZAPADNI SŁOWJANI .. SERBJA

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m60abc0ab.jpg

Domizna Serbow

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_5fccc7bb.jpg

Dwurěčna taflička

Zwjazk Łuiskich Serbow
 Zwězk Łuyskych Serbow 

Serbja su zapadno-słowjanski lud kotri je w Němskej iwy.

Łuica (delnjoserbsce Łuyca, plsce Łużyce, čěsce Luice, rusce Лужица ("Luycа"), łaćonsce Lusatia) je historiski kraj w srjedźnej Europje. Najwjeti dźěl Łuice lěi w Němskej, mjeńi w Plskej a Čěskej.

Něhdyi wuchodny dźěl słua dźensa k plskimaj wjwodstwomaj Wojewdztwo lubuskie a Wojewdztwo dolnośląskie, kotreju najwjete města su ary (plsce: Żary), Lubań a Zgorzelec. Łuica dźěli so do Hornjeje Łuicy a Delnjeje Łuicy.

Stawizny Łuicy

Wot starowěka do 9. lětstotka

Mjeno Łuica (Losicin, Lonsicin) je prěni raz w lěće 932 dokładźene, kmjen Łuičanow pak hio w połojcy 9. lětstotka. Mjeno Łuica woznamjenjee prěnjotnje, do započatka 15. lětstotka, jeno teritorij Delnjeje Łuicy (byweje Wuchodneje marki).

W starowěku bu teritorij wot germanskich Hermundurow, Langobardow a Wandalow wobsydlene, na kncu 6. a na spočatku 7. lětstotka so słowjanske kmjeny Serbow zasydlichu: w Hornjej Łuicy předewěm Milčenjo (Budyin) a Bjezunčenjo (Zhorjelc), w Delnjej Łuicy pak Łuičenjo. Hio wot wobrota 8. a 9. lětstotka so wuchodny namjezny region Łuicy z cilom ekspansije Frankowskeho mcnarstwa, pozdźio Wuchodnofrankowskeho mcnarstwa stawae. Te tu w połojcy 9. lětstotka Wuchodnu marku wutwori. Pod wjednistwom zwjeta sakskich feudalnych knjezow bu zapadnje rěki Łobjo nowa Serbska marka załoena. W samsnym času w lětach 883897 mc Wjelkomorawskeho mcnarstwa sem sahae.

Perioda 10. lětstotka

Po nastaću Němskeho kralestwa bu Łuica wot sakskeho wjwody Hendrich I. Ptačnik (912 936) wobsadźena a do Wuchodneje (sakskeje) marki zarjadowana wobknjeeneje wot markhrabje Siegfried (sewjerny dźěl) a do Marki Mino (juny dźěl). Na Budyskim teritoriju nata marka, kotru wot knca 10. lětstotka Wettinojo zarjadowachu (wot lěta 1031 markshrabjojo Wuchodneje marki).

Perioda wot 11. lětstotka do Třicećilětneje wjny

Wot spočatka 11. lětstotka so w Łuicy mcne němske, plske a čěske zajimy zetkawachu. Konflikt mjez plskim kralom Bolesław I. Chrobły a Hendrichom II. (wot 1003) so w Budyinje knčee, přez čo Budyske knčiny buchu jako mcnarske leno k Plskej přizamknjene. Po smjerći Bolesława Chrobłeho a rozpadźe centralneje mocy w Budyski region wot 1033 zaso wot kejorej. W lěće 1076 dsta Hornjeje Łuicy a dźěl Delnjeje Łuicy (Wuchodnu marku) jako leno, ale njeje Plskej słuee wjerch a pozdźii kral Wrćisław II. dźěl teritorija pozdźieje so jemu poradźiło jn do 1081/1086 wobknjeić. Hakle w lěće1036 Čěskemu statej přizamknjeny. Krtko po tym (w lěće 1268) dńdźe te prěni raz k dźělenju (hač do lěta 1253) za Soběsława I. bu teritorij pozdźieje Hornjeje Łuicy znowa k Zhorjelskich wot Budyskich knčin, kotre so potom hač do knca 14. lětstotka samostatnje wuwiwachu. Delnja Łuica bu w 11. - 12. lětstotka wot sakskich Wettinow dobyta (bytostny dźěl - Wuchodna marka kotři běchu abo Ostmark w lěće 1031), wot 1303/1304 słuee Askanjanam, so hio prjedy w lěće 1253 z čěskej princesnu Boena Budyke a Zhorjelske knčiny naenili. Po wotemrěću braniborskich Askanjanow dobywachu Luksemburgčenjo poněčim teritorij Łuicy: w lěće 1319 Budyske knčiny , w lěće 1329 Zhorjelske knčiny a w lěće 1346 Luban, kotre prjedy z čěskimi itawskimi knčinami jednotny teritorialny cyłk tworjachu, kotry je wot lěta 1410 pod mjenom Hornja Łuica znaty. W lětach 1348 a 1364 1368 přikupi Korla IV. Čěskej Krnje Delnju Łuicu (wot 1378 trajnje), kotra bu hio w lěće 1356 do wobłuka krajow Čěskeje Krny zarjadowana a do čoła markhrabinstwa bu bohot postajeny, wot 16. lětstotka butej dwaj bohotaj mjenowanej.

Wuznamnu poziciju we wobłuku Łuicy mějee Zwjazk esćiměstow.

Delnjołuiske markhrabinstwo w lětach 1445/1462 město Choćebuz ze ěrej wokolinu na přeco zhubi (teritorij dsta braniborski kurwjerch). W lětach 1471 1490 dźeree Maćij Corvinus jako krnowany čěski kral wobě Łuicy ze leskej a Morawu. Po jeho smjerći znowa dźěl krajow Čěskeje Krny tworjachu.

Perioda wot Třicećilětneje wjny do Wienskeho kongresa

Za čas Třicećilětneje wjny doby sakski kurwjerch Jan Jurij wot kejora Ferdinanda II. cyłu Łucui (nimo teritorija wokoło Choćebuza, kotry wot 15. lětstotka Braniborska. wobknjei), najprjedy jako zastawk (1624), potom přez Praski měr z lěta 1635 jako leno Čěskeje Krny.

Perioda wot Wienskeho kongresa do knca druheje swětoweje wjny

Po postajenju Wienskeho kongresa (1814-1815) cyła Delnja Łuica a sewjerowuchodny dźěl Hornjeje Łuicy Pruskej připadnjetej. Znutřka Pruskeje bu Delnja Łuica do prowincy Braniborska zarjadowana, mjeztym zo so Hornja Łuica z wobstatkom prowincy Pruska leska sta. Zbytk Hornjeje Łuicy zwosta Sakskej a tworjee jedyn z jeje krajow (Markhrabinstwo Hornja Łuica, w lětach 1835 - 1932 Budyski kraj). Sakski dźěl Hornjeje Łuici mějee rozsahłe samozarjadowanje swjski sejm inkluziwnje. Po Prěnjej so swětowej wjnje hibanje zjewi, kotre wutworjenje jednotneho Łuiskeho zwjazkoweho stata we wobłuku Němskeje poadowae, to wak realizowane njebu a tak přetrajee rozdźělenje Łuicy do Pruskeje a Sakskeje z časa Wienskeho kongresa hač do knca druheje swětoweje wjny. Potom w lěće 1932 dńdźe k wotstronjenju Budyskeho kraja a jeho zjednoćenju zesakskim krajom Drjedźany do Drjedźansko-Budyskeho kraja.

Perioda wot knca druheje swětoweje wjny do přitomnosće

Na Podstupimskej konferency bu teritorij Łuicy znowa rozdźěleny. Teritorij na wuchod wot rěki Nysy bu k Plskej přizamknjeny (dźensa je tutn dźěl Łuicy do Kubuskeho a Delnjoleskeho wojewdstwa) rozdźěleny, mjeztym zo so teritorij na zapad wot njeje z wobstatkom Sow etskeje jwobsadźeneje zony sta. W samsnym času sej Łuiscy Serbja, kotři běchu w Čěskosłowakskej iwi, přizamknjenje Łuicy k Čěskosłowakskej adachu, to wak njebu zwoprawdźene. Domowina (třěna organizacija Łuiskich Serbow) pak poadowae zarjadowanje cyłeho němskeho dźěla Łuicy do Sakskeje. W referendumach w do toho pruskim dźělu Łuicy hłosowachu wak jeno wokrjesy na teritoriju dotalneje Hornjeje Łuicy (wobstatk dotalneje pruskeje prowincy leska za přizamknjenje k Sakskej), mjeztym zo wokrjesy na teritoriju Delnjeje Łuicy (wobstatk dotalneho pruskeje prowincy Braniborska) to wotpokazachu. Tohodla bu dotal pruski dźěl Hornjeje Łuicy do Sakskeje zarjadowany, mjeztym zo Delnja Łuica Braniborskej zwosta, kotreje status bu pozdźio na kraj změnjeny (Pruski stat bu přez rozsud zwjazkarjow 25. februara 1947 wotstronjeny).

7. oktobra 1949 bu na teritoriju Sowjetskeje wobsadźeneje zony Němskej nowy wot komunistow wobknjeeny statny wutwor Němska demokratiska republika (NDR) wozjewjeny, kotra bě na spočatku hač do 22. julija 1952 federacija 6 krajow (Berlin, Braniborska, Durinska, Mecklenburgska, Sakska, Saksko-Anhaltska). 23. julija 1952 buchu kraje wotstronjene a NDR so z centralistiskim statom stawae, w kotreho wobłuku Delnja Łuica bu do wobwoda Choćebuz zarjadowana, mjeztym zo Hornja Łuica bu do wobwoda Drjedźany (wjetina teritorija) a wobwoda Choćebuz (sewjerny dźěl) rozdźělena. W lěće 1989 bu po zběkach komunistiski mcnarski monopol wotstronjeny. 3. oktobra 1990 dńdźe k zjednoćenju NDR ze Zwjazkowej republiku Němska. Toho dnja dńdźe te k wobnowjenju krajneho rozrjadowanja na teritoriju bywejeNDR; w tym času skutkowae na teritoriju němskeho dźěla Łuicy regionalistiske hibanje Iniciatiwa za njerozdźělenu Łuicu (Inititative Fr eine ungeteilte Lausitz), kotra wak dosć wothłosa njenamaka. Nimale cyły němski dźěl Hornjeje bu znowa do wobnowjeneho kraja Sakska zarjadowany a Delnja Łuica z małym Łuicy dźělom Hornjeje Luicy do Braniborskeje. Tutn staw do přitomnosće traje.

Delnja Łuica (delnjoserbsce) Dolna Łuyca,plsce Dolne Łużyce, łaćonsce Lusatia inferior) je sewjerny dźěl Łuicy z hłownym městom Choćebuz a lei w zwjazkowym kraju Braniborska a zdźěla w Sakskej.

Hornja Łuica (delnjoserbsce Gorna Łuyca, čěsce Horn Luice, plsce Grne Łużyce, łaćonsce Lusatia superior) je krajina, kotra lei zwjeteho dźěla we wuchodnej sakskej, saha ale zdźěla te do Braniborskeje, Plskeje a Čěskeje. Jako hłowne město Hornjeje Łuicy naspomni so w lěće 1002 prěni raz Budyin.

(Delnjoserbćina )

Delnjoserbćinaje zapadosłowjanska rěč kotra so rěči w Delnej Łuicy, we wokolinje města Choćebuza.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_3efe97f1.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m3a744ed.jpg

Łuisky Serbja Łuysky Serby

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m4c3b51ae.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m25b5a482.jpg

Lusatian Sorbs

( deutsch )

WESTSLAVEN .. SORBEN

Luzica heisst Lausitz. Die zweisprachige Region ist das Siedlungsgebiet der Sorben im Osten Deutschlands und gliedert sich in Ober- und Niederlausitz. Die Oberlausitz ist auch die Landschaft der ausgedehnten Teichgebiete und Heideflchen, geprgt durch Wasser und Sand ist sie eine alte Kulturland-schaft. Die Region zeichnet sich durch ihr vielfltiges Erscheinungsbild und ihren Reichtum an Tier- und Pflanzenarten aus. Das macht sie in Europa einzigartig. Ihre wertvollsten Gebiete werden im Biosphren-reservat Oberlausitzer Heide- und Teichlandschaft unter Obhut der UNESCO geschtzt. Die Lausitz ist aber auch eine Landschaft der extremen Gegenstze. Durch den Abbau von Braunkohle bis in die heutige Zeit und anschlieender Rekultivierung der Abbauflchen ertrgt sie geduldig die stndigen Vernderungen durch den Menschen

Die Sorben (obersorb. Serbja, niedersorb. Serby, lateinisch Surbi, Surabi bzw. Sorabi, auch Wenden dieser Ausdruck, obwohl in der Vergangenheit berwiegend negativ besetzt, wird dennoch als Eigenbezeichnung von den Niedersorben verwendet) sind ein kleines westslawisches Volk, das in Deutschland als nationale Minderheit anerkannt ist. Die Heimat der Sorben ist die Ober- und Niederlausitz in den deutschen Bundeslndern Sachsen und Brandenburg.

Die Oberlausitz (obersorb. Hornja Łuica, niedersorbisch: Grna Łuyca, lat. Lusatia superior) ist eine Region, die zum grten Teil zu Sachsen, sowie zu kleineren Teilen zu Polen und Brandenburg gehrt. In Sachsen umfasst die Oberlausitz in etwa die Landkreise Kamenz, Bautzen, Lbau-Zittau und den Niederschlesischen Oberlausitzkreis, sowie die beiden kreisfreien Stdte Grlitz und Hoyerswerda. In Brandenburg gehrt der sdliche Teil des Landkreises Oberspreewald-Lausitz zur Oberlausitz (frher Kreis Senftenberg), der Stdte wie Ruhland und Ortrand umfasst. Der seit 1945 polnische Teil der Oberlausitz zwischen den Flssen Neie und Queis gehrt administrativ zur Woiwodschaft Niederschlesien (poln. Dolnośląskie).

Die alte Hauptstadt der Oberlausitz war Bautzen. Grte Stadt der Region ist das zwischen Deutschland und Polen geteilte Grlitz-Zgorzelec. Ihren Namen hat die Oberlausitz Ende des 15. Jahrhunderts von ihrem nrdlichen Nachbarland Niederlausitz bekommen. Ursprnglich wurde nur dieses Lausitz genannt, was sich vom dort lebenden sorbischen Volksstamm der Lusici ableitete. Spter wurde der Name auch fr das so genannte Land Budissin bernommen. Von da an unterschied man zwischen Ober- und Niederlausitz. Deshalb werden beide Lnder zusammen im Plural als die Lausitzen bezeichnet.

Die beiden sorbischen Sprachen (historisch auch Wendisch, wendische Sprachen genannt; obersorbische Selbstbezeichnung serbćina, serbska rěč, niedersorbisch serbćina, serbska rěc gehren zur Gruppe der westslawischen Sprachen. Die Wissenschaft von den sorbischen Sprachen wird als Sorabistik bezeichnet. Man unterscheidet zwei Schriftsprachen, die wiederum in mehrere Dialekte zu untergliedern sind:

Die Niederlausitz (niedersorbisch: Dolna Łuyca, obersorbisch: Delnja Łuica, poln.: Dolne Łużyce, lat. Lusatia inferior) ist eine Region im Sden des Landes Brandenburg, im Nordosten des Landes Sachsen und im Westen Polens. Sie grenzt im Sden an die Oberlausitz und an Niederschlesien. Ihr Zentrum ist die Stadt Cottbus. Die Niederlausitz hat einen sorbischen Bevlkerungsanteil.

Die Niederlausitz gehrt zum norddeutschen Tiefland. Durch die Niederlausitz zieht sich der Lausitzer Grenzwall, ein Teil des sdlichen Landrckens, der sich nordwestlich im Niederen Flming fortsetzt. Es handelt sich um die Hauptendmorne des Warthestadiums der Saaleeiszeit. Die hchste Erhebung des Lausitzer Grenzwalls betrgt 167 m. Der Sdliche Landrcken stellt hier eine Wasserscheide dar. Entlang einer breiten parallelen Linie durch Finsterwalde entspringen kleine Flsse und Bche, die nach Norden flieen und meist im Spreewald in die Spree mnden. Durchbrche haben die von Sden kommenden Flsse Dahme, Spree und Neie geschaffen. Sdlich des Lausitzer Grenzwalls schliet sich das Urstromtal der Schwarzen Elster an.

Niedersorbisch (auch Niederwendisch; dolnoserbski ist eine in der Niederlausitz gesprochene slawische Minderheitssprache. Es ist eine der beiden sorbischen Schriftsprachen, die andere ist Obersorbisch.

Niedersorbisch wird in und um Cottbus in Brandenburg gesprochen. Straenschilder in dieser Region sind normalerweise zweisprachig, und in Cottbus gibt es ein Gymnasium, das sich fr den Erhalt und die Pflege der niedersorbischen Sprache und Kultur einsetzt.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m61c48e83.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_130edaa8.jpg

( polski )

SŁOWIANIE ZACHODNI - SERBOŁUYCZANIE

Serbołużyczanie, Łużyczanie, Serbowie łużyccy, nazwa własna: grnłuż. (Łuisky) Serbja, dlnłuż.(Łuysky) Serby, nazwa niemiecka: Sorben i Wenden (ta ostatnia dotyczy głwnie Dolnołużyczan) nard słowiański, zamieszkujący Łużyce, ziemie leżące na terytorium Niemiec. Historycznie Łużyce obejmują także niewielkie fragmenty terytorium Polski i Czech.

Serbołużyczanie dzielą się na 2 grupy: Grnołużyczanie (Horni Serbja), mwiący językiem grnołużyckim i liczący około 30 000 osb oraz Dolnołużyczanie (Dolne Serby), mwiący językiem dolnołużyckim, w liczbie około 20 000 osb. Część osb z obu grup mwi dialektami pośrednimi między dwoma językami łużyckimi.

Nazwa narodu łączy się prawdopodobnie z polskim słowem pasierb i pierwotnie oznaczała wspłplemieńca (tego, ktry ssał mleko tej samej matki). Niewyjaśniona jest kwestia pokrewieństwa Serbw bałkańskich i Serbw łużyckich (zbieżność nazw prawdopodobnie nie jest przypadkowa). Według jednej z hipotez wsplni przodkowie wszystkich Serbw, po opuszczeniu w V wieku swojej prasłowiańskiej ojczyzny rozdzielili się na dwie grupy. Jedna z grup dotarła przez Karpaty na Bałkany, podczas gdy druga (przodkowie Serbołużyczan) osiedliła się nad środkową Łabą. Tę hipotezę potwierdza pewne podobieństwo słownictwa językw łużyckich z językami serbskim i chorwackim. Większość badaczy nie uznaje tego pokrewieństwa za udowodnione. Możliwe, iż nazwa "Serb" rozwinęła się w obu grupach niezależnie. Nazwa "Łużyce" (niem. Lausitz), oznaczająca pierwotnie ziemię bagnistą, pochodzi prawdopodobnie od słowa "ług" (zbiornik wodny, kałuża), wskazując tym samym, że okolica bogata jest w wodę (rozlewiska Łaby i Sprewy).

Osiedlając się nad Szprewą i Nysą Łużycką w VI wieku plemiona serbołużyckie podzieliły się na dwie głwne grupy, ktre swoje nazwy wzięły od cech obszaru, na ktrym się osiedliły. Łużyczanie (przodkowie Dolnołużyczan), zamieszkujący bagniste rozlewiska dolnej Szprewy, wzięli nazwę od słowa ługi (bagna). Milczanie (przodkowie Grnołużyczan), osiedleni na żyznych glebach wokł grnej Szprewy, nazwę wywodzili od słowa měl' (grunt lessowy). Obie grupy rozdzielał szeroki i bezludny pas puszcz. Pozostałe plemiona zajęły obszar między rzekami Łabą i Soławą.

(русски)

ЗАПАДНИЕ СЛАВЯНЕ .. ЛУЖИЦКИЕ СЕРБЫ

Лужича́не, лужи́цкие се́рбы, со́рбы (нем. Sorben, верхнелуж. Serbja), ве́нды  коренное славянское население проживающее на территории Нижней и Верхней Лужицы  областей, входящих в состав современной Германии.

Современные лужичане  остаток лужицких сербов, или просто сербов, одного из 3 главных племенных союзов так называемых полабских славян, в число которых входили также племенные союзы лютичей (велетов или вельцов) и бодричей (ободритов, ререков или рарогов). Полабские славяне или, по-немецки, венды,в раннем средневековье заселяли не менее трети территории современного немецкого государства  север, северо-запад и восток. В настоящее время все они, за исключением лужичан, полностью онемечены. Этот процесс длился несколько веков, в течение которых население этих, некогда чисто славянских земель, находясь под немецким военно-политическим господством постепенно онемечивалось. Процесс включения полабских и поморских земель в состав германских государств растянулся на период с XII по XIV века. Земли лужичан вошли в состав Франкской империи Карла Великого в IX веке. В начале XI века лужицкие земли были завоёваны Польшей, однако вскоре перешли под власть Мейсенского маркграфства. В 1076 г. германский император Генрих IV уступил Лужицкую марку Чехии. В период нахождения в составе Чешского королевства начался активный процесс германизации региона. В Лужицу массово переселялись колонисты из Германии, получавшие от чешского государства различные торговые и налоговые привилегии. После установления в Чехии династии Габсбургов процессы онемечивания славянского населения ускорились. В XVII веке лужицкие земли были уступлены Саксонии, а в XIX веке вошли в состав Пруссии, с 1871 г.  в составе Германской империи

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_10a84eb2.png

Лужица на карте Европы

Лужичане последняя сохранившаяся этническая общность славян Германии, представители которой используют славянский язык.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m526f3210.jpg

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_130a648.jpg

(српски)

ЗАПАДНИ СЛОВЕНИ ЛУЖИЧКИ СРБИ

Лужички Срби (горњолужичкосрпски: Łuisky Serbja, доњолужичкосрпски: Łuysky Serby), познати и као Северни Срби или Лужичани, су стари западнословенски народ, који живи у источном делу Немачке, у немачким покрајинама Саксонија и Бранденбург, у крају који је познат као Лужица или Сорбенланд (земља Срба).

Говоре два слична језика: горњолужичкосрпски (под утицајем чешког језика) и доњолужичкосрпски (под утицајем пољског језика). Оба језика спадају у словенску групу индоевропске породице језика. Лужичких Срба укупно има око 105.000, а по вероисповести су већином протестанти, а мањим делом католици.

Лужички Срби насељавају подручје југоисточно од Берлина према пољској и чешкој граници, све до Дрездена. Подручје насељено Лужичким Србима се дели на две географске области, које су у свом историјском животу биле највећим делом раздвојене, а самим тим су живеле и развијале се под различитим политичким и друштвеним условима. То су Горња Лужица и Доња Лужица, од којих је прва била у саставу Саксоније и у нешто бољим друштвено-политичким условима него Доња Лужица, која се налазила у саставу Пруске.

Културно средиште Горње Лужице је Будишин (немачки: Бауцен), а Доње Лужице Кочебуз (немачки: Котбус). У административном смислу, Горња Лужица је данас део немачке покрајине Саксоније, док је Доња Лужица део покрајине Бранденбург.

Са њихових првобитних насеобина Лужички Срби су насилно сатерани у простор између Лабе и капија Берлина, између Будишина и Кочебуза, некад мочварно и пусто земљиште, које су они својим вредним рукама већим делом претворили у урбан крај.

Лужичкосрпско становништво је измешано cа немачким живљем. Без обзира на вишевековну германизацију Лужички Срби су у духовној и материјалној култури сачували бројне словенске елементе. Занимљиве су троделне куће, ушорена и раштркана села, женска народна ношња, што се све битно разликује од суседног и cа њима помешаног немачког становништва. Разликује се у по нечему од немачког и свадбени церемонијал. Народно усмено стваралаштво богато је изрекама, пословицама, песмама и причама. Очувани су и стари музички инструменти.

Лужички Срби говоре два слична језика: горњолужичкосрпски и доњолужичкосрпски. Оба језика спадају у лужичкосрпску подгрупу западнословенских језика. До Другог светског рата Лужички Срби су писали готицом и латиницом, а данас пишу само латиницом.

Лужички Срби су све што је остало кроз векове од бројних полапских словенских племена која су се током сеобе народа од II до IV века населила на граници Римског царства као миран земљораднички и сточарски народ. Најзначајнија полапска словенска племена била су: Полапски Срби (чији су део били Лужички Срби), Љутићи (Велети) и Ободрити (Бодрићи). У оквиру ове три велике групације налазила су се мања племена, као што су: Милчани, Гломачани, Студорани, Нишани, Прекопјенци, Доленчани, Рујанци, Древљани, Глињани и друга.

Око 500. године српска племена су представљала самосталну политичко-војну целину, са својим жупанима и војводама, који би се пред опасностима и ратовима на краће време уједињавали, а после опет остајали раздвојени све до појаве Германа и њихових освајачких похода.

У VII веку жупан Дерван, dux ex gente Surbiorum, пришао је Самовој држави. Сматра се да је један од синова жупана Дервана повео део Срба на Балкан 626. године.

У VIII и IX веку дошло је до спајања неких лужичкосрпских племена у циљу одбране, али после завршетка борби или погибије жупана (некима се знају и имена, као Милодух, Драговит) она би се поново раздвојила и тако разједињена, не стигавши ни да формирају своју државу, падала су једно за другим као плен франачких и германских феудалаца у њиховом напредовању на исток.

Па ипак, овај миран народ срчано је и упорно бранио своју земљу и слободу и задавао велике бриге освајачима. Тако неки историчари тумаче да је племе Љутићи своје име добило зато што су припадници овог племена били љути борци и задавали непријатељу страх. Тако су на пример освајачи предвиђали да ће борба око српске тврђаве Гане бити лака и завршити се за два дана, а она је трајала читавих двадесет дана. На њеном месту освајачи су подигли град Мајсен, који им је послужио као база за нове нападе и пут за даљу немачку експанзију.

Карло Велики је 805. године, да би што ефикасније онемогућио одбрану Срба, установио Limes sorabicus, појас у коме се оружје није смело продавати Србима. Овај limes није представљао етничку границу. Освајачи су својим војницима дозвољавали као награду да после војних победа могу пљачкати, палити и убијати све одрасле, а остале одводити у ропство, а често их и продавати као робље. Тако су се завршавали сви порази Срба у биткама за слободу, њихови устанци и буне, којих је, било ко да је њима владао, кроз векове бивало много. Нарочитом окрутношћу истакао се гроф Геро, који је на свиреп и понижавајући начин посекао свих седамдесет заробљених локалних жупана.

Да Лужички Срби нису били баш лак плен сведочи и наредба Карла Великог из 807. године, у којој се каже: ако нас нападну Чеси, треба у борбу да ступи трећина војске, а ако нападну Срби, онда сва војска.[2] Читава два века трајала је немачка феудална експанзија, али разједињена племена падала су у ропство после тешких и крвавих борби, тако да су у Х веку покорени најпре Лужичани, затим Милчани, а до краја века била је освојена цела лужичкосрпска земља.

Историја Лужичких Срба је трагична и компликована, тако да се може поставити и питање како су опстали, како су се уопште одржали. Они су веома често мењали господаре, који су их понекад поклањали за ратно савезништво, размењивали, продавали, давали у мираз кћерима, а народ је бивао десеткован и тешко трпео. После повлачења војске остајала су попаљена и опљачкана насеља, преостало становништво умирало је од глади и куге, тако да се дешавало да није остајало ни живе душе у низу села. Од XII века освајачи су почели безобзирну колонизацију, дајући при том колонистима већа права и повластице. У почетку су се досељеници као мањина славизирали, али како је власт то систематски чинила, а чинила је то и црква, стварана је неједнакост и мржња међу њима. До XVI века Срби су имали нека своја права: своје жупане, неку врсту судија, своје заступнике при земаљском суду.

Као и остали Словени, и Лужички Срби су у почетку били многобошци и имали су своје главне богове као Сварога, Живу, Перуна, Громовницу као и друге мање значајне. За време заједнице са Моравском кнежевином међу њима су ширили хришћанство ученици Ћирила и Методија, али је утицај немачких мисионара био јачи, често безобзиран и груб, јер су Срби своју веру и своје богове бранили исто тако упорно као и своју земљу. Верски мисионари морали су у почетку проповедати на српском, пошто народ није знао туђ језик, па је стога цар Отон I у Магдебургу основао школу за будуће мисионаре где се морао учити и српски језик. Због великог отпора бискупи су наговарали Немце да се насељавају међу ове пагане јер је, говорили су, њихова земља богата. Основани су многи манастири, који су често били и расадници германизације.

Једно време Лужица је потпадала под власт Пољске и Чешке, али то није имало никаквог значаја за живот овог народа, јер су сви феудалци штитили само своје интересе. Тако је, на пример, пољски краљ Мјешко II Пјастовић 1030. године уништио 100 српских села за одмазду. Србима је било забрањено да се насељавају у градове, а само изузетно су се могли населити у подграђа и предграђа, где им се дозвољавало да буду сукнари, тесари или рибари, али без права, или су, са изузетком, могли да ступају у цехове. Први документ писан на лужичкосрпском језику јесте текст заклетве из XVI века која се полагала при ступању у цех.

Године 1400. дошло је до побуне будишинских занатлија, које је предводио Србин, сукнар Петар Прузлица. Побуњеници су истерали председника општине, преузели власт и заузели складиште муниције, али је буну угушио чешки краљ Вацлав IV уз помоћ племства; вође је осудио на смрт, а породице протерао из земље. Када су касније хусити опседали Будишин да би га заузели, Србин, пастир из оближњег села, Петар из Пшешица хтео је да им помогне да уђу у град, али је ухваћен и као издајник исечен начетворо. Његова глава уклесана је за опомену изнад улаза у гробље звано Миклавшк, где су сахрањени најзначајнији представници Срба из БудишинаЮ

Такви догађаји су у историји Лужичких Срба трајали вековима, али је у тим трагичним, тешким и судбоносним временима такође било и другачијих примера.

 

( Български )

ЗАПАДНИ СЛАВЯНИ .. ЛУЖИШКИТЕ СЪРБИ

Лужишките сърби (сорбите, лужичаните) са славянска общност, наброяваща около 100 000 души, които живеят в югоизточните части на Германия. Те са наследници на доста по-многобройните в миналото славяни, населявали районите на Дрезден, Лайпциг и Берлин през ранното средновековие. Лужичаните се делят на горнолужичани и долнолужичани, а съответно и езикът има горнолужишка и долнолужишка форма. Самите лужичани се наричат sorby, а езика си - sorbski. Преобладаващата религия е протестантството.

За разлика от ободритите, от които в края на 19 век в Люнебургската пустош останал само един старец, който знаел на славянски език само молитвата Отче наш, част от полабските сърби успяла да се съхрани езика и самосъзнанието си до наши дни. През 1945 година броят им е около 500 000.

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_20c46479.jpg

( česky )

ZPADNI SLOVAN .. LUIČTI SRBOV

Luičt Srbov jsou mal zpadoslovansk nrod obvajc jihovchodn čst vchodnho Nĕmecka, historicky zvanou Luice. Pouvaj dva samostatn spisovn jazyky: hornoluitčinu (t hornoluick srbtina, horn luick srbtina ) a dolnoluitčinu (t dolnoluick srbtina, doln luick srbtina).

Srbov (nejedn se o jihoslovansk Srby) osdlili zem Luice v době stĕhovn nrodů. zem bylo v 10. stolet dobyto a kolonizovno nĕmeckou lechtou (epanzi zahjil vchodofransk krl Jindřich I. Ptčnik, Srbov tak ztratili samostatnost. Ve strědověku platila různ omezen a zkazy srbskho jazyka. Po reformaci nastala mrn liberalizace. Vznikl psan jazyk i kdy tedy ve třech variantch: dolnosrbsky, hornosrbsky evangelicky, hornosrbsky katolicky.

1815 bylo zem Srbů nově rozděleno. Dolni Luice a severovchod Horni Luice připadly Slezsku a Braniborsku, kter v byly v t době pruskmi provinciemi; zbytek Horn Luice zůstala Sasku. V Sasku se k Srbům v zsadě uplatňoval liberlněj přstup, v Prusku větinou tvrd.

Ve 40. letech 19. stolet vrazně zeslilo nrodn vědom Srbů a vystilo v srbsk nrodn obrozen. Inspiraci lze hledat ve dvou pramenech. Prvnm byl německ romantismus a německ nacionalismus, kter panoval po Napoleonskch vlkch a kter se přenesl tak na Srby. Druhm byla idea součsti ve velkm slovanskm společenstv nrodů a slovansk romantika. Objevuje se siln vazba k česko-slovenskmu nrodnmu obrozen. Vydvaj se prvn noviny, v sask Horn Luici se ř zakldac vlna různch společnost a sdruen.

K revolučnm bojům z roku 1848 se Srbov nepřipojili. Po potlačen drďanskho povstn byly někter poadavky Srbů splněny. Jako přklad můe slouit vuka v srbtině na gymnziu v Budyině (Bautzen) nebo bohosluby v hlavnm městě Drďanech. V Prusku byla srbtina opět masivně omezena.

V posledn třetině 19. stolet probh siln asimilace srbskho obyvatelstva, větina Srbů ji vyrůst dvoujazyčně.

Roku 1912 byla zaloena dodnes existujc Domowina jako zastřeujc organizace srbskch sdruen. Po porce Německa v 1. světov vlce propagovali někter vůdč osobnosti Srbů vlastn srbskou sprvn jednotku, kter by pokud mono byla zce spjata se vznikajcm Československem. Vmarsk stava pak zaručovala neněmeckm čstem obyvatelstva svobodn vvoj, ale chyběly zkony, kter by jej realizovaly.

V prvnch měscch nrodniho socialismu byl učiněn pokus Srby nsilně integrovat. Chytrm vedenm jako jedin organizace přeila Domowina, kter odporovala vem pokusům Srby integrovat jako slovansky mluvic Němce do nacistickho konceptu. NSDAP roku 1937 Domowinu zakzala. Byly připravovny plny na vysdlen srbskho obyvatelstva po konečnm vtězstv.

Po vlce neexistoval jednotn program nsledujcho vvoje. Srbsk nrodn vbor se sdlem v Praze prosazoval odtren Luice od Německa a jej připojen k Československu. Znovu obnoven Domowina podporovala mylenku autonomie Srbů v Luici. KPD/SED, kter mezi Srby vak měla zanedbatelnou členskou zkladnu, bojovala o jejich integraci do budouc NDR a slibovala rozshlou podporu. Do roku 1948 byli Srbov vrazně podporovni z Prahy (gymnzium, tiskrna, rozhlasov pořady, finančn podpora atd.), co byla pro německ komunisty stl vzva. Roku 1948 přijala sask sněmovna zkon pro ochranu prv Srbskho nroda.

V době NDR byla vybudovna velkorys sť srbskch instituc, kter byla ročně podporovna vysokmi finančnmi čstkami: Institut pro srbsk nrodopis (dnes Serbski institut), Sttn ensemble pro srbskou nrodn kulturu, Nakladatelstv Domowina, srbsk redakce u Radia DDR, několik zkladnch kol, 2 erweiterte Oberschulen, Srbsk nrodni divadlo). Cenou za tuto v dějinch Srbů jedinečnou podporu byla pln integrace do NDR. Domowina byla zcela pod vlivem SED.

Po roce 1989 se museli i Srbov postavit poadavkům nov politiky. 1989 se utvořilo Srbsk nrodni shromdĕni. Do r. 1991 byla obnovena Domowina ve stylu, v jakm existovala ve 20. letech. Dolni Luice je dnes součst spolkov země Braniborska (Brandenburg), Horni Luice patř k svobodnmu sttu (Freistaat zvl., ale prvně ekvivalentn označen spolkov země) Sasku. Sť srbskch instituc, kter vznikla za NDR pracuje v současnosti dle.

V současnosti si cizinec nejprve povimne dvoujazyčnch nzvů. Srbov provozuj vlastn studio u televize MDR. Prva Srbů v Sasku dnes zaručuje stava svobodnho sttu Saska, Zkon o prvech Srbů ve svobodnm sttě Sasko z roku 1999 a dal prvn předpisy.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m766bfd9f.jpg

(slovenčina)

ZPADNI SLOVANIA LUICKI SRBI

Luick Srbi s najmenm slovanskm nrodom. Patria k zpadoslovanskej vetve. ij v Nemecku v povod hornho toku Sprvy (časť zemia starej Hornej a Dolnej Luice. S potomkovia Polabskch Slovanov, ktor sa ubrnili germanizcii. Dnes s dvojjazyčn (lučtina a nemčina), časť hovor len po nemecky.

Luick Srbi obvaj zemie Luice, ktor le na zem nemeckch spolkovch krajn Sasko a Brandenbursko. Od 14. storočia do 17. storočia bolo toto zemie sčasťou Českho krľovstva.

Počet Luickch Srbov sa v sčasnosti odhaduje na 60 000 a 100 000. Včina z nich obva pvodn zemie Luice, najm v okol miest Budin (Bautzen) a Chotebus (Cottbus).

Počet pouvateľov luickej srbčiny sa odhaduje na asi 50 000 tisc. Luick Srbi hovoria dvoma jazykmi:

hornoluick srbčina

dolnoluick srbčina

Rozdiel medzi nimi je vč ako medzi slovenčinou a četinou. Hornoluick srbtina je viac podobn starej čestine z 15. storočia. Dnes ju pouva asi 40 000 ľud. Dolnoluick srbtina je viac podobn poľtine, dnes ju pouva asi 10 000 ľud.

Srbčina sa vyučuje na zkladnch a strednch kolch ako prv, druh alebo cudz jazyk. V Brandenbursku a Sasku existuje aj televzne (ORB, Ostdeutscher Rundfunk Brandenburg) a rozhlasov vysielanie v tomto jazyku, aj keď len niekoľko mintov resp. niekoľko hodinov.

Srbčina sa vyučuje aj na kurzoch v Budine a Chotebuse. Učitelia sa učia na Intitte srbskch tdi na Univerzite v Lipsku. Luick Srbi maj aj vlastn organizciu - Domowinu.

 

(македонски)

 

ЗАПАДНИ СЛОВЕНИ ЛУЖИЧКИ СРБИ

Лужичките Срби (Serbja) се словенски народ кој припаѓа на западната група словенски народи и јазици. Главно се населени во Југоисточна Германија во градовите Бауцен и Котбус и нивната околина. Нивниот број е околу 20.000.

Ти самите себеси се нарекуваат Serbja, а својот јазик го нарекуваат Serbski или Serbće. Меѓутоа тие немаат никаква врска или сличност со Србите кои живеат на Балканот, а поради тоа што се населени во регионот Лужица (Југисточна Германија и Југозападна Полска) ја добиле претставката Лужички, за да се разликуваат од Србите кои живеат на Балканот.

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m14495bd3.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_453a728c.jpg

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_fdb37f3.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_m15c573d1.jpg

 

http://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_796ade17.jpghttp://slavialand10.tripod.com/slavialand13_html_7524a051.jpg

 

 

 

  Back to main page | Back to home page  

 



po yczki od os b prywatnych pozyczki bez zdolnosci kredytowej online pujcka pred vyplatou p j ka bez p jmu kredyt na dow d prestamos al instante